19.12.2016. За Порошенка було краще

Джейн Доу Джонс

19 грудня 2016 року «ПриватБанк» перейшов у власність держави. І, хоча за складністю та масштабами націоналізацію такої фінансової установи можна порівняти зі стратегічною військовою операцією, вона, завдяки професійним діям уряду та НБУ, пройшла напрочуд спокійно, банк лише на один день призупинив обслуговування юридичних осіб, а з наступного дня запрацював у робочому режимі.

«ПриватБанк» для українців давно перестав бути просто банком. Його клієнтами лишається половина населення України, він здійснює 60% транзакцій в країні, обслуговує 50% від усіх банківських карт та тримає 40% всіх депозитів. І до грудня 2016-го усім цим володіла людина, яку дуже й дуже важко назвати українським патріотом – Ігор Коломойський. Окрім величезних прибутків, банк був для нього ще й неабияким важелем впливу на державу. Зупинити «ПриватБанк» означало зупинити українську фінансову систему в цілому, тому з Коломойським та його забаганками багато років рахувалась влада.

І весь цей час власник тихенько виводив гроші з банку через видачу кредитів самому собі. В результаті унікальний фінансовий заклад почав перетворюватись на бульбашку, обгортку без реального вмісту – ліквідності. За різними оцінками, сума, фактично поцуплена колишнім хазяїном з «ПриватБанку», дійшла до 5,5 мільярдів доларів.

Терпець держави урвався, коли Коломойський почав вимагати від неї докапіталізувати банк на таку суму (тобто фактично подарувати йому ще 5 мільярдів), шантажуючи банкрутством і закриттям банку. У той момент сталося багато чого, але головне для нас – першим особам держави вдалося переконати нахабного олігарха відступитись та віддати «ПриватБанк». Не останню роль в цьому зіграла й позиція США, з якими за часів Порошенка Україна вибудувала дружні та довірчі відносини. Саме бесіда з американським послом стала для екс-хазяїна банку точкою неповернення.

Це все вже тягне на політичний трилер. Але державі ж було потрібно забезпечити безперебійну роботу установи, не допустити паніки і… таки докапіталізувати вже державний банк на величезну суму, вкрадену колишнім власником. З усім цим Валерія Гонтарева, вся команда НБУ та фінансовий блок уряду впорались «на відмінно». До речі, ніякої угоди з Коломойським не було – він одразу ж став намагатися повернути собі банк через суд (ага, в який щойно були вкладені гроші платників податків), а держава відкрила кримінальне провадження проти викрадача п’яти мільярдів.

Зі зміною влади, коли Коломойському вдалося посадити у крісло на Банковій свого протеже, кримінальна справа прогнозовано почала гальмувати, а позови олігарха до уряду навпаки стали дедалі успішнішими. Тепер державу шантажують не закриттям «ПриватБанку», а поверненням у власність негідника. Втім, команда НБУ встигла оформити націоналізацію настільки юридично бездоганно, що поки усі зазіхання вдається відбити. Та й дипломатичний тиск США робить свою справу.

Отак Україна поки й живе: напрацюваннями минулої державної команди та допомогою союзників. А ще – надією на прихід української, а не олігархічно-шахрайської влади.

 

На фото: Президент України Петро Порошенко та Ігор Коломойський, 25 березня 2015

Автори