А ви вже хрестик на своєму даху намалювали?
Гаразд, раз вже з новою силою пішла тема війни (хоча ми в ній живемо багато років), чисто риторичне питання до тих, у кого рідня в росії, та ця російська рідня з самого початку “лучше знала, что там у вас происходит”.
У нас.
– Ты, Вася, слушай, что тетя из Самары говорит! У вас там гражданская война, и ваши “бендеры”, которые на Крым в поезде ехали, никогда, слышь? Ни-каг-да!!! Не будут у нас хозяйничать!! Запомни, Вася!
Так ось. Питання до таких віруючих у російських братів: ви з ними, з братами, як домовились? У руці ромашка чи хрестик на паркані намалюєте – як вас, прихильників “русского мира”, будуть идентифікувати “освободителі”?
Вашу машину на Ростов не заберуть, а в сусіда, який за Україну, хай забирають?
Особисто ваш будинок “бамбить” не будуть – вам тьотя з Самари дала слово? Чи ви з нею про це не розмовляли?
Мені трохи смішно зараз, бо намагаюсь уявити цю картинку, особливо коли згадую почуті в розмові слова про “у меня вся родня в Курске, я им верю, я всегда была за них”. Чи жінка колись, в 2019-му: “ой, не магу-у-у, щас зятю в Белгород пазваню, расскажу, что наш Вова тут эту Раду распустил… Вместе пасмеемся…”
Ось всі ці люди, з зятєм в Бєлгородє, вони помітили хрестиком свої дахи, щоб на них міни не скидали? А-а-а, може саме той зять із Бєлгорода й буде одним з тих, хто унітази з малороських осель виноситиме?
А якщо серйозно – то х*й вам.
А не Україну.
