Звільнений міністр оборони Таран – російський диверсант чи радянський нездара?
Деструктивна діяльність Тарана стала очевидною ще восени минулого року, коли міністр підписав горезвісний наказ №330, який забороняв українським воїнам вести вогонь у відповідь.
Але цим не обмежилося. За півтора року «роботи» Тарана кількість проблем в армії стала критичною.
1. Повністю провалено Державне оборонне замовлення на 2020 і 2021 рік. Гроші на армію були виділені, але розпорядитися ними не змогли. Таран не зміг забезпечити ефективну комунікацію з Мінстратегпромом, а без цього неможливо забезпечити комплектування армії зброєю та технікою.
2. Більшість часу на своїй посаді Таран провів у глибокому особистому конфлікті з начальником Генштабу Хомчаком – причиною стали конфлікти за повноваження та поділ корупційних схем. М’яко кажучи, це було шоком для наших західних партнерів.
3. Таран зупинив реформу харчування в армії, віддавши 85% харчових підрядів в руки одного монополіста – компанії «Вiйськсервіс-Волонтер». Тендерні махінації, знищення конкуренції та завищені ціни на продукти знову стали нормою.
4. Цього року Таран допустив кричущу ситуацію, коли в жовтні заборгованість перед військовими складала 2,3 млрд грн. Військовослужбовцям повністю зупинили виплати бойових та коштів на оздоровлення.
5. Про підвищення наступного року зарплат військовослужбовцям мова також не йде – як не було її у попередні два роки. Тож шалений відтік кадрів із ЗСУ зрозумілий – 65% військових звільняються після свого першого контракту. Масово звільняються й офіцери, які присвятили все своє життя службі в армії.
6. В армії процвітає непрозора система отримання службового житла та є значні складнощі при отриманні коштів за “піднайом” житла. Службове житло постійно виводиться поза фонд, який належить МОУ. З 1,2 млрд грн, передбачених на квартирне забезпечення, за перші пів року витрачено тільки 200 млн грн. Програми іпотечного кредитування та лізингу теж не запущені.
7. Армія вкрай забюрократизована, цифровізація відбувається на словах. Командир взводу в зоні ООС до останнього часу заповнював 13 журналів, схем, таблиць і низку формалізованих документів. Командний склад приділяє паперовій роботі до 90% службового часу, ресурсу на бойову підготовку та особовий склад практично не залишається.
8. ЗСУ відчуває критичний брак боєприпасів. Забезпеченість ракетами для комплексу “Корсар” становить 10% від потреби, ракетами “Стугна-П” – 50% від потреби. Є значний дефіцит для систем 152-мм гармати-гаубиці 2А36 “Гіацинт”, Д-20, 100-мм протитанкової гармати МТ-12, пострілів ВОГ, протитанкових та протипіхотних мін.
9. Практично зупинена розробка нових видів озброєння, ракетна програма топчеться на місці. Комплекс протикорабельних крилатих ракет “Нептун”, який мав би убезпечити країну з моря, був включений до ДОЗ-2021 рік в обсязі, що не відповідає мінімальним потребам розгортання – було замовлено тільки один дивізіон проти запланованих трьох. Також обмежене державне замовлення РЗСВ “Вільха”.
10. І наостанок. Таран повність провалив комунікацію з Кабміном та Радою. За перший рік роботи МОУ під керівництвом Тарана не направило до Верховної Ради жодного законопроекту, задовольнившись технічними змінами. Також провалена й робота з міжнародними партнерами, які взагалі не розуміли, що цей радянський генерал робить на такій відповідальній посаді.
І це далеко не всі проблеми ЗСУ.
За підсумками діяльності Андрія Тарана можна сміливо представляти на звання «Герой Российской Федерации».
Але найгірше, що за руйнацією ЗСУ спокійно спостерігав Президент Зеленський.
Боляче, бо з 2014, коли все суспільство разом з Петро Порошенко, урядом , парламентом відновлювали нашу Армію, Зеленський після обрання президентом втратив майже 3 роки.
Тож хочу щиро побажати успіхів новому міністру оборони, якого має обрати сьогодні парламент.
Олексію Резнікову доведеться важко. Міноборони у нинішньому вигляді потрібно повністю розібрати і зібрати заново, відсікаючи зайвих людей, посади й знищуючи на кореню корупційні схеми, які окутали МОУ.
Вроде недавно Таран только принимал должность и обещал реформы стремительным домкратом. А еще месяц назад Шмыгаль говорил, что это профи, который находится на своем месте. И вот то, “о чем так долго говорили большевики, свершилось” ©.
Чем же запомнился нам этот министр? Ну кроме судов и игры в молчанку с Хомчаком, что выплеснулись в СМИ, а еще знаменитой прессухи, где прозвучало крылатое – «Нет денег, значит, обращайтесь в МВФ».
А ведь была масса всего – и крупные учения с партнерами, и высадка американских и британских десантников в Украине, и новые «Байрактары» с бакланами морской авиации, и кредиты от Лондона на флот. И в США Таран летал, и в Британию.
Но открываешь СМИ –«Хомчак и Таран не разговаривают – как это сказывается на фронте».
Что у нас есть вспомнить?
Войну за «Даны» и «Богданы» – в итоге первые зависли на производстве, а вторые до сих пор на испытаниях. Лоббисты своего производства и лоббисты закупок затихли, получив это прекрасное нихрена.
Конец эпохи бедности – надо увеличить довольствие военным, добавим 10%, хоть бы сохранить то, что есть.
Долговой кризис с поднаемными, оздоровительными и прочими выплатами, который был решен тем, что сняли деньги с закупки вооружения и строительства недвижимости. Глубина кризиса понятна из того, что экономили на закупках топлива в войска в преддверии зимы.
Монополизацию питания одним поставщиком, несколько громких скандалов в социальных сетях с пруфами из столовых, и дело с продовольствием и замами Тарана дошло уже до ДБР.
На восьмой год конфликта не решен вопрос с заводом боеприпасов, большая часть основной номенклатуры (выстрелы к РПГ-7, 60-мм мины, целевые патроны, ВОГ) импортируются. А местные производители перебиваются фоточками про открытие очередной мелкосерийной линии, как было с ВОГ. По 40-мм и 30-мм отчитались трижды о создании, а в итоге Болгария и партнеры.
Возней за ГОЗ в СМИ, когда КБ «Луч» заявляет, что впервые не заказали ПТРК, а судостроители тянут на себя одеяло с локализацией турецких корветов, пописывая, что они не в курсе. Как минимум, такие вещи в особый период не должны бы всплывать в принципе.
В общем, ожидаемое «по собственному желанию», и дякую, дуже дякую, что не Верещук. Ну и видим, как оно у нас бывает – все на своем месте, нет никаких претензий и на мороз в один прекрасный вечер.
