Блеф чи реальність?
Вернувшись из краткосрочного отпуска, свежим взглядом пробежался по новостям. Разгребая лопатой доминирующий тренд ментальной битвы сторонников и противников вакцинации, заметил знаковое заявление секретаря СНБО, которое расставило для меня точки над “i” в том целезадании, которое преследует зелёная власть.
Цитирую Данилова:
«Я за жесткую президентскую республику. Почему? Потому что тогда есть ответственный человек, который понимает, на что он идет, зачем и так далее».
Несмотря на то, что главой ВР назначен 100%-ый человек Зеленского, в стране до сих пор формально остается парламентско-президентская форма правления. По словам Данилова, если оставить все как есть, то президента «по логике» нужно избирать в парламенте.
Круг замкнулся. Монокоалиции как таковой нет – я уже забыл, когда в парламенте “слуги” единолично давали больше 226 голосов, в каждом отдельном случае им помогают “За будущее”, “Доверие”, БЮТ или ОПЗЖ. Или все вместе. А ведь за каждое голосование нужно платить. Это не дешёвые “позитивные” блогеры и “срачегоны” Подоляка, которые готовы давить клавиатуру за 10-20 тыс. гривен. У парламентских ребят финансовые запросы в сотни, а то и в тысячи раз выше.
Выход? Он озвучен, вернее, даже два: президентская республика с выходом Зеленского на второй срок или же избрание его же в парламенте.
Теперь о процедуре. Для указанного сценария нужны изменения в Конституцию и, как минимум, две парламентские сессии. Как набрать 300 голосов? Так же, как и всегда – заплатить. Зачем тратиться каждый раз относительно понемножку, если можно заплатить много, но один раз? Да, это будут цифры с шестью нулями, но, во-первых, кукловоды Зе ради такого случая денег не пожалеют, а во-вторых, бОльшая часть монодепутатов проголосует за этот трэш бесплатно.
Но это ещё не всё. Прежде, чем приступить к реализации указанного сценария, нужно нейтрализовать главного оппонента этой власти. Я уже писал, что у Зе есть одно положительное качество: он – сцыкло и до сих пор боялся совершать радикальные действия в отношении своего главного врага. И этот враг не Путин, этот враг – Порошенко. Но сейчас его всё больше склоняют к тому, чтобы он пошёл по беспределу – вплоть до ареста Пятого президента. Решится? Позавчера было 55/45, что нет. Сегодня столько же, что да.
Не держите Зе за идиота или неуча. У него слишком хороший учитель, сидящий в Кремле. И свою вертикаль власти он стремится выстроить по тем же лекалам власти, которые выстраивал ботоксный карлик.
А ежедневный информационный мусор от Коли-котлеты, Люсьены Арестович, Хламидии Арахамии – всего лишь проверенная тактика власти увести ваше внимание на второстепенные объекты.
Главный вопрос – что делать?
Во-первых, снова и снова подтверждаю свою позицию о том, что нужно максимально объединяться в вопросе противодействия зелёным и ОПЗЖ.
Во-вторых, задействовать максимальный уровень физической и юридической защиты того, кого власть хочет нейтрализовать в первую очередь.
В-третьих, иметь план быстрой мобилизации прозападных пассионариев, в том числе нас с вами. Улица так улица – не в первый раз.
Будет властью задействован указанный план или нет, покажет ближайшее время – загнанная в угол крыса способна на многое. Но нам нужно помнить: предупреждён – значит вооружён.
Приплили.
Секретар СНБО Данілов:
«Якщо ви хочете мою особисту думку, я можу сказати. Я за жорстку президентську республіку. Чому? Тому що тоді є відповідальна людина, яка розуміє, на що вона йде, навіщо і так далі. У нашій історії важко знайти факти, коли без особистості можна було зробити ривок вперед. Це не тільки в нашій історії. Сьогодні всі країни фактично створюють особистості».
А я, доречі, теж за жорстку республіку, але не президентську, а патріотичну та проукраїнську. Бо навіть розуміючи, що ми начебто демократи, але ж з деякими наслідками срср інакше як жорстко й не вийде.
Чим погано, коли в тебе один відповідальний президент? Тим, що населення деградує, вчиться спихувати всі недоліки та недоробки на когось. Інший кінець палиці – населення вчиться склоняти голови перед кортежем, маленька перелякана людина в якому, можливо, взагалі менш розумна, менш ефективна, ніж той, хто цей кортеж пропускає.
Ми зараз починаємо чути чи про другий президентський термін, чи про чиюсь хворобливу гігантоманію (мільярди дерев, мільярди досягнень, Нью-Васюки й таке інше), чи про “президентську республіку”. Головне – “жорстку”. З таким маленьким непорозумінням, але з таким великим его, Україна ризикує перетворитися на територію, де прибутковими є лише ломбарди, організація поховань та так званий соціальний ліфт, коли нікчеми потрапляють у царський (пардон, президентський) палац за якісь гроші. Та й цар (пардон, “жорсткий” президент) може виявитися не той, хто світить обличчям, а той, хто ним керує. Такий собі сірий кардинал.
А воно нам треба?
Рівно рік тому нас всіх на виборчих дільницях (ну як «на дільницях», десь сбоку опасліво, за рогом втіхаря) ловили молоді хлопчики та дівчинки, які пропонували туалетний папір недорого. Тобто відповісти на 5 головних питань нашого найвеличнішого лідора, які так сильно його турбували, ну так сильно, прям кушать не мог!
І шо? І де? Вавася, як чутно, прийом? Де результати, питаю? Що? У рифмі? Не 3,14ді, там нема, я вже перевірила. А от купу тих твоїх папірців на звалках бачили.
Зараз вже кілька місяців поспіль падає все: виробництво, споживацькі настрої, запаси будь-чого і будь-де – вугілля нема, газ дорогий, ТЕЦ одна за одною лягають і просють. Заводи по виробництву медичного кисню встають на плановий ремонт як раз у той час, коли ми фпєрєді планети всієї по смертності від ковіду.
І не тільки по ньому, а в цілому по довбограїзму. Напрімєр, два місяці поспіль доблєсні слідчі ДБР не здатні встановити, хто ж був за кермом злощасного «Ауді» Трухіна , який ще у кінці серпня в’їхав на Бориспільській трасі в інше авто, і який ледь не випиляв з життя голову комітету арбітрів федерації футболу України Лучано Лучі. Два місяці зграя довбограїв за наши податки вирішує, де в машини перед, а де зад, і чи точно вона їхала передом, а не боком. А точно за допомогою керма? А може є інші варіанти? А можєт єто дворнік бил? А можна всєї пасматрєть?
Зате ціни ростуть, як гормони у підлітка – постійно й рівномірно. А потім не постійно, але вибухово. Позавчора торжєствєнно відзвітували: «врожай гречки цього року рекордний! Ура, таваріщі!» Сьогодні вже знаєте, що кажуть? Правильно! Щоб очікували подорожчання гречки у магазинах. Адже це саме так і відбувається: спочатку рекордні врожаї, а потім підвищення цін. Все за законами зеленої економіки, соціології та політики.
А тут ще це й фронтмен п’ятничного шоу «РНБО у кожну хату» Данілов виповз із вражаючою «новизною» пропозицією. Я, каже, за крєпкий стрижень у сраці! Бррр, тобто, за державу із суворим лицем та сильним лідором на чолі. Развєлі тут бардак, панімаєш, із цією вашою демократією та Конституцією, лідору рейтинги погані показуєте. Всіх пороти на стайні! По черзі!
Сишиш, ти, мущіна із нехваткою стрижня десь посередині. В нас і так вже є один сильнорукий, вже третій рік не втомлється однієї рукою зеленою жабкою на патичку махати перед камерами, а рештою сімома тирити під себе все, на що око кине. Що? Скажете, що в людини тільки дві руки по дефолту? А чому тоді швидкість грабунку країни така, наче там загін восьмируких Шив працює, а не одна пожила бабушка Бєня?
А тепер ще й тиранію вирішили узаконити. Ну-ну, давайте вже, жгіть. Ви не Господь, все не випалите все одно. А от ми потім там помідорки таки посадимо!
Ілюстрація © Остап Біндер
