Разумков уже переміг Зеленського
Разумков сам підняв ставки в цій грі. І зробив це цілком усвідомлено. Чудово розуміючи, якими будуть наслідки вибору, перед яким Разумков ставить Зеленського: або підписати суперечливий і наперед неробочий закон про олігархів (дітище Зеленського і предмет його рятівних фантазій) або ветувати свій же закон.
При тому що в разі ветування закон більше ніколи не буде прийнятий в такому вигляді, який хоче Зеленський. Бо зараз бюджетні пристрасті, бо трохи пізніше висновок Венеційської комісії, бо цього не хоче Разумков.
Тому дії Банкової були для Разумкова цілком прогнозовані, а зараз Разумков насолоджується моментом, показуючи Зеленському, що він вже вийшов переможцем в цій історії.
У випадку, якщо його відставку провалять, його вага в прийнятті рішень зросте дуже суттєво, без нього рішення прийматись не будуть. Це він показав.
У випадку, якщо його відставку пропхають, Зеленський отримує заклятого друга-опозиціонера, який за останні два тижні примудрився здобути прихильність ВСІХ опозиційних сил від ЄС і БЮТу до ОПЗЖ, підминаючи їх прихильників. Не в останню чергу за рахунок не надто розумної політики спікерів цих партій.
Просто спитайте, кого пересічний виборець ЄС/БЮТ/ОПЗЖ/Смешка/Ляшка обере в теоретичній дуелі Зеленський/Разумков, і стане очевидним, який електоральний прорив здійснив Разумков за останні дні, зумівши об’єднати навколо себе прихильників абсолютно протилежних політичних таборів. При цьому ще й будучи правим, як по суті, так і юридично. Тобто не криками і популізмом він це робить, а відстоюванням своєї позиції.
До чого я веду?.. До того, що Разумков і те, що він зараз робить, – це такий собі серйозний привіт багатьом політикам, інструкція “як треба”. І це серйозний суперник, це вам не Сірожа Притула з черговими смішними шашнями.
Ермак и его маленький Зеленский попали в ситуации с Разумковым в странный цугцванг.
С одной стороны, “достал кинжал – бей”. Ситуация зашла далеко, и попытаться сделать вид, что всё тут всем приснилось, уже не выйдет. Попытка “отыграть назад” означает неизбежную потерю лица (хотя, с другой стороны, чего там терять-то?) и признание в собственной слабости: это что ж за Могучий Вовочка, который на каком-то Разумкове запнулся?
С другой, убрав со скандалом №1 в собственном избирательном списке (а без скандала не выйдет – собственно, ситуация УЖЕ скандальная) Банковая покажет всем, что, во-первых, зе-команда фактически развалилась, а во-вторых, все попытки договориться с этими отморозками гроша выеденного не стоят, так что желающих союзничать с ними резко поубавится.
А вот у Разумкова ситуация, как говорится, win-win. Уволят – что ж, если корабль тонет, обижаться на того, кто насильно сажает тебя в шлюпку, точно не стоит. Зато потом можно хвастаться, что на самом деле никогда с “этими” не был, и задорого продавать свою оппозиционность.
Не уволят – значит, признают его силу и влияние. Акции спикера в этом случае разом догонят акции Зеленского. А с учётом того, что отличник Дима – кто угодно, только не наркоман-невменяшка, то и перегонят.
Банковой, конечно, наплевать. Им сам чёрт не брат, они сделаны из мяса, и так далее, и тому подобное. Только так или иначе, а они в стране не одни. И грешки, должки и обидки вокруг них растут не по дням, а на глазах.
Приближать своими руками день, когда другие сильные мира сего предъявят счёт с процентами – благородное дело, примерно как Русская Рулетка с пятью патронами в барабане вместо одного. Пожелаем Зеленскому и Ко в этом почтенном занятии всяческих успехов.
