Зі Святом, розвідоси!
З перших днів російської агресії українські розвідники на передньому фланзі боротьби. От тільки передній фланг у них пролягає практично всюди. І це в стократ збільшує складність завдань та викликів, що постають перед ними.
Робота розвідників непомітна, але надзвичайно складна та цінна. Дані, які вони здобувають, стають ключовими для ведення бойових дій та перемоги над ворогом, і, найголовніше – збереження життя наших воїнів.
Дякую вам за відданість, мужність, відвагу та бездоганну службу народу України.
Слава воєнній розвідці України!
Слава Україні!
Сьогодні всі вітають розвідників, і це дуже своєрідні привітання. Щоб правильно привітати розвідку, треба голосно заговорити перед собою так, ніби духів викликаєш чи користуєшся невидимим телефоном. Не хвилюйтеся, вони почують.
Наша армія найкраща у світі. Не за рахунок техніки, супер озброєння чи головнокомандувача. А за рахунок людей, для яких немає неможливого. На наших очах і при нашій пам’яті світ отримав одну додаткову опцію: коли все, край, ніхто не візьметься ні за які гроші – дзвоніть українцям.
Сил вам, терпіння, наснаги. Особливо терпіння, бо я дуже не хотіла б опинитися там, де у розвідки уривається терпець.
Армія не може жити без розвідки. Це як типу ти такий крутий і брутальний, але без очей, вух і дотику. Тому вони є. І їх одночасно ніде немає.
І ось в цьому самому “ніде” з нехорошими людьми відбуваються цікаві речі. Те, що не повинно літати по визначенню, злітає в повітря. Те, що має літати, падає.
Погані люди починають масово порушувати техніку безпеки і халатно поводитися зі всякими небезпечними штуками. І дуже, як “у них” кажуть, “растраіваюцца” (буває, правда роздвоюються, розчетверяються і розділяються на більш дрібні фракції). А потім їдуть додому в країну дурнів і боліт. У вічну відпустку. У затишному чорному мішечку.
Але це не проходить просто так. Натомість – у нас з’являється купа інформації про те, що лізе в голову нехорошим людям. Що вони там замишляють і роблять. Розвіддані, називається.
А потім все йде по новій. З цими підступними задумами відбуваються дуже неприємні речі. І з тими, хто їх замишляє. І з їх “силами і засобами”.
Це не розвідка, ви шо? Це їх просто Бог карає за гріховний спосіб життя. Вони ж там весь час п’ють, курять всяку гидоту і палять ганчірки. Тому у них все спалахує, вибухає, а ті, хто вцілів, накладають на себе руки. Дикі люди.
А розвідка просто активно звертає божу увагу на негідну поведінку нехороших людей. Це не вони. Кажуть, у армійської розвідки є навіть секретний прапор. Там на ньому сова здивовано розводить крилами, типу: “Нє, ну що ви таке кажете? Це не ми!” А потім зникає.
Загалом, що я хочу сказати тим, кого немає?
З Днем!
Дай вам Бог совиної мудрості, повного збігу кількості виходів і повернень, і веселої злої удачі.
І щоб над кожним з вас завжди летів янгол-охоронець з коротким написом на шевроні – “4.5.0”.
Дякуємо вам! А про перемогу ви дізнаєтеся першими. Тому, що будете.
1. Это псалом разведосов, которые возвращаются из посадки;
2. Господь! Как умножились враги мои! Многие восстают на меня и пытаются застрелить, и в душе я прощаю это сепарье, хотя не спорь, Господи, ибо они – уебаны;
3. Многие уебаны говорят душе моей: “нет ему спасения в Боге”. А потом пытаются накрыть меня из миномета;
4. Ты, Господи, щит предо мною, слава моя, и Ты возносишь голову мою. Ибо я опять без каски;
5. Но признай, Господи, никто не умеет ходить по располаге в резиновых тапках с таким шиком, как разведка;
6. Гласом моим взываю к Господу, и Он слышит меня с КСП Своего, но не по радейке, а так, как завещано Им – по телефону;
7. Ложусь я, ховаюсь и жду, ибо Господь защищает меня руками пехоты, поливающей поверх головы из дашек и покемонов;
8. Не убоюсь я народа, который со всех сторон ополчился на меня;
9. Только пехоты нашей убоюсь;
10. Господи, дай пехоте свое благословление и вразумление, взываю к тебе истово, а то уебут меня прям тут, на последних метрах, а это тупо;
11. Господи, не дай разведке погибнуть тупо.
Никогда.
С праздником, разведосы!
