Фейкова соціологія під свято
Переказують, що в ОПі після опитування, де першим за корисними діями для України став Порошенко, дуже підгоріло. Тим більше, що їхній Зеленський десь дуже далеко позаду. Тому терміново замовили нове опитування в групи “Рейтинг” із “правильними” результатами. Чув від соціологів, що вимогу поставили в такі терміни (встигнути до Дня Незалежності) та з такими наперед визначеними цифрами, що провести за таких умов і з такими вимогами не маніпуляцію, а реальне опитування просто неможливо. Зараз буде тест на профпридатність.
Ми вже бачили, як під свято Інститут Майбутнього, який соціологією не займається, раптом намалював цифру 74% “щасливих українців”. А недавно реальна соціологічна компанія КМІС при справжньому опитуванні виявила, що щасливими себе вважають лише 14% українців. Домалювати ще 60% до свят, як персональний подарунок Зеленському та вдячність за призначення Монастирського? Для інституту імені Тоші Геращенка, мабуть, не проблема. Але для справжніх соціологів подібні маніпуляції неприпустимі. Адже в соціології дуже ціниться добре ім’я та ділова репутація. Група “Рейтинг” уже не раз демонструвала явний ухил у бік зеленої влади та, за старою звичкою, коли пан Апанович ще бував у штабі “Батьківщини”, на користь Тимошенко. Зараз ці “аномалії” стають усе більшими й уже виходять за рамки статистичної похибки. Дуже бажаю пану Олексію Антиповичу таки надати перевагу добрій репутації, а не сьогоденному заробітку.
Нагадаю й так добре відому йому історію про одну соціологічну компанію “R&B Group” та її засновника Євгенія Копатька. Він ще на початках із попередньою компанією працював для Партії регіонів. У соціологів це не є проблемою. Доки ти лише виконуєш замовлення на дослідження, але не фальшуєш результати, то працюй хоч на дідька лисого. Копатько і його група давали адекватний продукт – професійний рівень був високим, а технології добре пропрацьовані. Іноді замовник результати публікував, іноді, коли було невигідно, приховував. Це теж нормально для співпраці соціологів із замовниками. Тому ставлення до Копатька у фаховому середовищі загалом було нормальним. Хіба поза робочими темами менше спілкувалися через розбіжність політичних поглядів.
Але потім прийшов 2004 рік. І перед другим туром своєму соціологу поставили завдання намалювати перемогу в екзит-полі. Саме цей результат екзит-полу й мав стати ідеологічним обґрунтуванням права Януковича на перемогу. Насправді, в другому турі Ющенко з Януковичем ішли ніс в ніс. Думаю, що з невеличкою перевагою таки переміг Ющенко, хоча точних результатів ми вже не взнаємо ніколи. Десь такий результат екзит-полу й видали всі опитування – незначна, але перемога. І тільки в Копатька була зафіксована переконлива перемога Януковича. А після дикої ночі в кількох округах саме до показників Копатька підганяли дані в ЦВК. Усе це закінчилося Помаранчевою революцією, не визнанням офіційного результату та так званим третім туром.
Було зрозуміло, що Копатько домалював голоси Януковичу в своєму екзит-полі на вимогу замовника. Там реальний розрив між кандидатами був мінімальний, у межах статистичної похибки. Якби він прибрехав ту перемогу на якихось пів відсотка, зійшло б за різнобій у формуванні вибірки чи інших чисто професійних особливостях. І все б закінчилося лише фаховою дискусією. Але бажання догодити постійному клієнту поза межами добропорядності поховало репутацію загалом дуже грамотного соціолога. Він надалі аж до 2013 року вже не фальсифікував результати опитувань для зовнішньої публікації. Його екзит-поли на виборах 2006 й 2007 років співпали з тими ж Демініціативами до десятих часток відсотка. Але репутація була похована навічно. Крім ПР з ним уже ніхто не працював, а його результатам, якщо не підтверджувалися іншими компаніями, не довіряли. І після перемоги Революції Гідності Копатько втік на Росію, де вступив у їхнє громадянство та остаточно зник з українського суспільного життя.
Ще була історія з Паніотто та екзит-полом у 2002 році, який Ющенко назвав умисно сфальшованим для прикриття фальсифікації виборів. Але тоді соціологічна діяльність у нас тільки розгорталася й широкого розголосу та маніпуляція не набула та з часом забулася, а КМІС нині входить до числа провідних компаній. Тож у наш час перспектива похімічити й вийти сухим із води, як колись Паніотто, майже нереальна, а от вмазатися й втратити добре ім’я назавжди, як Копатько, аж надто просто. Чи воно того варте?
Фото на заставці: Акція “Дякуємо!” 22.04.2019 р. © РБК-Україна
