Погана відмазка, або Чому Чаус не Ейхман

Ростислав Павленко

Судячи зі стрічки соцмереж, ерзац-блогери Банкової отримали новий темник. Від заперечення викрадання Чауса у Молдові соцмережами перейшли до героїзації цього вчинку. Мовляв, он ізраїльтяни Ейхмана були викрали, і нічого, всі тільки аплодували.

Але одна справа – нацистський покидьок, чиї злочини не мають строку давності, і який переховувався у країні, яка на той час не дуже йшла на співпрацю з демократичним світом. А іншa – підозрюваний у корупції, який втік у дружню до України країну, звідки дуже ймовірною була цивілізована екстрадиція.

Тому автори версії про «Чауса-Ейхмана» хіба що вкотре підставляють наші спецслужби – фактично не лише визнаючи скоєння злочину, але й намагаючись його неоковирно виправдати.

А список злочинів там солідний… не кажучи вже про репутаційні втрати для країни та її спецслужб.

Тих, кому ще два роки тому було до снаги, наприклад, доставити з тимчасово окупованої території злочинця Цемаха. Або розробити операцію щодо «вагнерівців».

Але Цемаха бездарно віддали Росії за першою вимогою, а операцію по «вагнерівцях» взагалі злили.

Тож не трендіть вже. Ніякий Чаус не Ейхман. А замовники і виконавці «бєспрєдєла в Кишиневі» не герої, а злочинці.

Автор