Бий своїх, щоби що?

Хочу вынести отдельно свой комент касательно цунами срачей в нашем секторе соцсетей.

У меня есть универсальное средство от всех внутривидовых срачей. Хочешь написать на кого-то из соратников, возможных соратников или даже колеблющихся разоблачительный текст – просто завали хлебало.
И всьо.

У меня тоже накопилось дохрена всяких наблюдений за эти годы, за эти фесты. Я знаю, за кого голосовали те блогеры, которые сейчас резко опорохоботились, и у меня тоже подхвостное жжение разоблачать и макать носом в каку.

Но публикация оных наблюдений НИЧЕГО кроме срача не принесёт. Поэтому я завалила хлебало и смотрю только в ту сторону, где однозначно враг.

Если кого-то такая позиция не устраивает, ну штош, я страшно огорчусь и забуду. Хотя даже и не страшно.

Рвать жопы тех, кто рядом, увлекательно, только я очень прагматична: надо сначала перемочить уже существующих врагов, а потом уже переходить на второй уровень. Для меня всегда важнее не “что я делаю”, а “зачем я это делаю”.

Зайшов зранку до ФБ та заглянув у тві:

▪️ Не треба ходити до штабу “ЕС” плести сітки заради показухи, бо їх дешевше купити.
▪️ Не треба возити абрикоси на передову, бо Скабєєва буде сміятись.
▪️ Не треба збиратись під ОПУ, бо це все рівно нічого не дасть – треба одразу робити революцію або сидіти на дупі рівно.
▪️ Петров з Бірюковим щось “не таке” написали – гвалт, я за ними давно спостерігаю, це вони не просто так! Воювали і реформи в армії запроваджували? То вони для власного піару та збагачення. Петре Олексійовичу, придивіться до них!
▪️ Шарп. О, Шарп! Той взагалі гебняве прикордонне закінчив у 1983 році. У нього брат в Криму та в “Миротворці” (насправді, ні). Теж за ним спостерігаю – очікую, коли вскриється.

* * *

У 13-му, 14-му, 15-му всі були разом, підтримували один одного, боролися, віддавали останнє. І ворог був один. А зараз ніби вже й війни немає з РФ. Ніби немає при владі зрадника та колаборанта.

Ті, хто вчора пліч-о-пліч стояли на Майдані, поділились на групи та обливають один одного лайном, зловтішаються кожному на емоціях сказаному слову, множать свій банний лист до вершин єгипетських пірамід, переймають лексикон Мосейчук, проклинають, сіють розбрат та як дурні носяться зі скринами та папочками на кожного.

Ворог добився того, що хотів, і просто сидить на березі річки. ОПЗЖ набирає обертів, на арену лізуть “нові проекти” на кшталт Смешка, а ті ж олігархи готують під вибори “нові обличчя”. Але всі так занурились у диванно-фейсбучне мочилово, що особисті образи почали екстраполювати на своє ставлення до єдиної проєвропейської сили України та її лідера. І кому це на користь?

Я нікому не доктор і не суддя: робіть, що хочете, – переконувати у чомусь дорослих людей марна справа. Але з ранку мінус четверо друзів. І сьогодні буде ще.

Вийшов з ФБ та пішов робити своє. Не на словах.