Там, де Китай, буде і Росія

Володимир Ар’єв

Ми на порозі справжньої геополітичної зради? Знак питання стоїть через вимогу до уряду пояснити, що відбувається. Якщо пояснень не буде, питання перейде у ствердження.

Чому?

Китайське видання Global Times, контрольоване урядом Китаю, як і всі ЗМІ в цій країні, видало у своїй статті наступну цитату президента Китайсько-Російського (!!!) Інституту економічних досліджень Сон Куі:

«Якщо Київ визначиться в ситуації та втече з-під залежності Заходу, то перспектива Китайсько-Української співпраці є доброю».

При цьому, газета посилається на якусь угоду, підписану 30 червня з китайським урядом міністром інфраструктури Кубраковим, деталі якої досі невідомі.

Відомо, що паралельно з укладанням угоди Україна відкликала свій підпис під проектом резолюції ООН про засудження Китаю через грубе порушення прав уйгурів.

Уряд зобов’язаний пояснити що відбувається. Знову, як при Януковичі спроба зміни зовнішньополітичного курсу?

Але там, де Китай, там немає прав і свобод. Там, де Китай, там буде і Росія.

Хочу попередити владу: альтернативи євроінтеграції не буде. Інакше – ви в курсі. Не вперше. Повторимо.

* * *

Досвід Китаю: тотальне стеження за громадянами, «рейтингування» і позбавлення прав за нелояльність, відключення соцмереж і можливості лише для обраних.

Я казав, що зелене – це незріле червоне. Дозрівають.

Треба зривати, поки остаточно не почервоніли.


Роман Кулик

За таке треба сильно давати по шапці. Арахамія продовжує роздавати компліменти КНР, відпрацьовувати лінію співробітництва з китайцями й дає інтерв’ю їхнім ресурсам:

“Глава Політради “Слуги народу” підкреслив, що принципи правлячих партій України та Китаю багато в чому збігаються, оскільки їхнім девізом є служіння народу. Д. Арахамія високо оцінив той факт, що попри величезну територію Китаю КПК представлена ​​в кожному населеному пункті країни – від невеликих сіл до великих міст. Цей досвід неодмінно потрібно переймати, вважає глава Політради “Слуги народу”.

“… У зв’язку з цим Китай є для України прикладом і стратегічним партнером у модернізації країни”.

Майн ґот.

Давайте одразу й досвід однопартійності, й таборів переймемо, чого вже там, багато хто в ОПУ та поміж Слуг із задоволенням відправили б на “перевиховання” своїх політичних опонентів, як китайці уйгурів.

Такі коментарі голови правлячої фракції – мєрзость. Останні кілька тижнів в темі відносин із КНР просто якась катастрофа.

(скриншоти клікабельні, посилання відкриється в новому вікні)


Володимир Омелян

Для повної аналогії можна порадити Зеленському відвідати Китай, привезти звідти обіцянок на 10-30 млрд дол і обов’язково відвідати Музей теракотової армії.

Далі ми вже знаємо.

До початку осені залишилося 55 днів.

Шанс ще є…

* * *

Розпочали з лібертаріанців, посмакували «сексуальну партію», незатишно побули «радикальними центристами» і перейшли до комуністів.

Здається, навіть якщо Зеленський з Єрмаком за руку прийдуть на Атлас і привселюдно поцілуються, ніхто вже навіть не здивується…

А до Слуг Народу можна звертатися Таваріщі Камуністи вже чи трохи згодом?

(скриншоти клікабельні, посилання відкриється в новому вікні)

* * *

Демотивація

В 2014 кремлівський бліцкриг на захід захлинувся. Вкрадений Крим і скривавлений Донбас були вкрай недостатніми для реставрації російської імперії та відновлення її величі в омріяних межах ХІХ сторіччя.

Негативна реакція Заходу через брутальні дії Кремля лише наростала. Спершу Захід всіляко заспокоював бунтівні сотні на Майдані, далі стримував від активних бойових дій на сході тисячі українських волонтерів і залишки регулярної української армії у протидії російській агресії. Переконавшись, що українці стоять на смерть і здаватися наміру не мають, неохоче, крізь зуби, почав допомагати.

Росія була змушена відступити. Відступ вилився у її виключення з усіх цивілізованих клубів і таємних урядів, попадання у васальну залежність від Китаю.

В 2019 відбулася чергова атака на Україну. Зеленський через свою безнадійну тупість однаково нервує українців, Кремль і Захід. Але єдине, що він робить блискуче на завдання Кремля, – сіє зневіру, безнадію і хаос.

Для України погано те, що в часи Зеленського весь державний апарат і армія стали повністю демотивовані. Постійні циклічні атаки на військових, волонтерів, патріотів і реформаторів призводять до того, що вони масово покидають державну службу і просто нічого не хочуть робити для держави. Бо оббрешуть, витруть ноги і ще й посадять.

Коли країна втрачає мету – вона втрачає себе і розповзається на тисячі шматочків.

Зеленський жив, живе і буде діяти в інтересах Москви, бо це його суть. Саме тому напередодні візиту Блінкена буде знищуватися Нафтогаз, і під час тет-а-тет питання Північного потоку-2 навіть не звучатиме, як і під час Нормандського формату в Парижі «забудуть» про Крим. Адже це важливі питання для Путіна, а Путіна Зеленський, як колись Трамп, дратувати точно не хоче. І, якщо Путін захоче, Зеленський докладе всіх зусиль, щоби стратегічна лінія зв’язку між Києвом і Вашингтоном мовчала.

Саме тому абсолютно невипадково напередодні можливого візиту Зеленського у Вашингтон вистрілює новий напрям Банкової «на Китай!».

Зеленський абсолютно свідомо останні місяці нагнітає істерію: «які реформи? Дайте нам НАТО і ЄС! До чого тут вимоги і домовленості, ви нам винні». Свідомо, щоб потім розвести руками і пояснити українцям: «це не я винуватий, що нас не беруть, це Захід нас не хоче». За задумом Кремля, така демотивація і зневіра повинна охопити широкий загал, і тоді буде легше повернутися до пан-російського проекту в Центрально-Східній Європі.

Саме цю фатальну історію для Януковича вони намагалися протягнути у 2013. Це коштувало нам багатьох жертв, але ми вистояли.

Декілька тижнів тому у Женеві Байден наполегливо пояснював Путіну: «заспокойтеся, поводьте себе пристойно і ми готові ставитися до Росії адекватно. Інакше остаточно перетворитеся на васала Пекіну. Для нас ворог не Росія, а Китай».

Що вирішив Путін – це його проблема. А от що робить Зеленський – це проблема наша. Продовжуючи руйнацію всіх без виключення державних інститутів, заганяючи державу у борги, він починає вкрай небезпечну гру з Китаєм і розриває стосунки з Заходом. За підтримки і благословення Москви, безумовно.

Ця схема Великих Комбінаторів зазнає такого ж краху, як у 2013.

Єдине, щоб вийти з болота, в яке ми потрапили під голос Пустоти, нам доведеться витратити знову масу зусиль, часу і крові.


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Кінець 1918 р. Команда “нових облич” під лівацькими гаслами валить пана і гетьмана. В “нових обличчях” швидко розчаровуються, проте розчаровані вперто продовжують ненавидіти “пана і гетьмана” і шукати ще більш “нові обличчя”. На все це свято життя приходять комуністи. Далі – продрозкладки, індустріалізація на кістках і Голодомор.

Наш час. Команда “нових облич” під лівацькими гаслами валить “пана і гетьмана”… Комуністи теж уже на підході.

Розкажіть, що ми не попереджали, що буде от саме так.


Віктор Трегубов

Наші очільники вирішили активізувати співпрацю з Китаєм.

В принципі, важко очікувати від дурних людей розумних рішень. Але конкретно це – максимально паскудне. На це є низка причин.

Причина перша. Співпраця з Китаєм неефективна, що, власне, доводить будь-який досвід інших країн. Якщо китайці співробітничають у наукоємних галузях, вони просто забирають технології. Якщо китайці будують інфраструктурні проекти, вони будують їх під власні ж кредити руками власних же робочих. Щодо дотримання Китаєм угод, нагадаю, ще за Кучми китайці купили в нас недобудований авіаносець начебто під парк розваг. Цей “парк розваг” вже в строю в їхньому бойовому флоті.

Причина друга. Єдина перевага співпраці з Китаєм – на відміну від Заходу, Китай не лякає (а інколи навіть приваблює) корупція в країні. Якщо хтось пішов на зближення з Китаєм, це сигнальчик.

Причина третя. Співпраця з КНР дуже дратує Сполучені Штати, нашого головного західного партнера.

Причина четверта. Україна намагається апелювати до міжнародного права, цінностей та просто чесності західних партнерів. Це дуже важко зробити, якщо йдеш на інтенсифікацію співробітництва з державою, що прямо зараз чинить дещо, небезпечно наближене до геноциду (уйгурів) та подавлення демократичних виступів (в Гонконзі). Тут вже або-або. Або в нас ріалполітік, але і по відношенню до нас ріалполітік та джастбізнес, або ми на стороні добра і вимагаємо відповідного ставлення.

Провладні спікери будуть вам брехати, що це така “багатовекторність”. На це я скажу: багатовекторна політика хороша тільки тоді, коли для партнерів ти є незамінним. Коли плюнути на тебе вони не можуть, бо ти для них занадто цінний. А коли ти сам потребуєш допомоги, але при цьому кривляєшся, мовляв, не люблять на Заході, піду на Схід, – якщо когось давній досвід Кучми нічому не навчив, можете подивитися на свіжий досвід Лукашенка. Завершується це тим, що тебе деруть з обох боків.

Втім, наша влада – самовпевнені ідіоти. А це означає, що вони наступлять на всі граблі, що є в домі.
І не раз.


Андрій Смолій

Не коментував, бо набрид цей відвертий треш і знущання над Україною. Цей потік гидоти і бездарності, цей реваншизм та повна здача національних інтересів.

Та все ж скажу.

Справа не в Арахамії чи Корнієнку. Не в якихось рядових кнопкодавах-брагарах, а в тому, що у 2019 році в нас обрали Зеленського. Привели його на трон. Всадили й дали всі повноваження.

Тепер, коли влада Зеленського лягає під комуністичний Китай, всі хейтять Арахамію чи Корнієнка. Тільки у обох є причина – це Зеленський. Саме він і його влада зараз знищують відносини з ДЕМОКРАТИЧНИМ світом і таємно підписують документи з Китаєм.

До речі, з тим же Китаєм зараз весь цивілізований світ має торгівельну та політичну «холодну війну». Тобто після цього нам НАТО чи ЄС не те що не світять, на нас будуть дивитися як на прокажених, які мають таємні справи з державою, що розстрілює людей і чинить відверте свавілля стосовно народів, які там проживають.

А знаєте, чому Зеленському так хочеться туди? Бо він по своїй сутності азійський, недемократичний та корупційний. Бо саме там можна «домовитись», «порішать». Там не діють стандарти, закони, демократичні домовленості.

Тому, українці, те, що ми зараз маємо, носить назву і прізвище. І це прізвище ЗЕЛЕНСЬКИЙ, якого привели до влади. Саме відповідальний за те, що парламентарі та його партія «Слуга народу» тепер рівняються на комуністичну партію Китаю…


Олексій Осипенко

Все про Китай, и я про Китай.

Прежде всего, я хочу сказать, что сами по себе китайские инвестиции – это не хорошо и не плохо. Это просто деньги, которыми страны распоряжаются по своему усмотрению. Точно так же, как деньги США / ЕС / МВФ. Или деньги РФ. Или Китая. Можно, конечно, оценить этичность таких заимствований у режимов, которые ведут захватнические войны или прямо сейчас ведут геноцид целых национальностей, но не будем про это, чтобы не плодить лишние сущности.

Поговорим о возвращении долгов.

Разница между РФ/Китаем и МВФ/США/ЕС очень проста. Первые дают в долг с расчетом на то, что должник все с3,14дит и пропьет, после чего будет возвращать “натурой”, вторые – что должник бросит пить / курить и вернет хрустящий кэш с процентами. Потому первые не ставят никаких условий и дают деньги всяким африканским диктаторам и ростовским сидельцам, а вторые выставляют предварительные условия и даже отказываются давать деньги тем, кто потенциально их прое*ет, а не пустит на благое дело.

Разница между демократиями и деспотиями – это разница между займом в банке и у бандитов. Второй получить намного легче, но обходится его “обслуживание” намного дороже.

И когда вы слышите, что правительство хочет привлечь китайские деньги, вы должны понимать, что если оно не сумеет распорядится ими разумно, то “терморектальный криптоанализ” будет применен не к заворовавшимся чиновникам, а к нам всем коллективно. Рассчитываться будут землей, заводами, госкомпаниями, портами, инфраструктурой. Вашим будущим и будущим ваших детей. Честно спросите себя: можно ли нашим чиновникам и политикам доверить этот выбор? Они все опять с3,14дят или сделают “как положено”. Мы на выходе получим плюшки или только новые долги?

Это важный вопрос потому, что, как и РФ, Китаю не нужны успешные. Китаю нужны послушные. И в отличие от РФ, Китаем управляет не кучка поехавших даблджобов. И они всех этих хламидий и зелемских на завтрак сожрут и не заметят.

Шашни с Китаем – это не просто разговор о том, с кем будет позировать Вова – с товарищем Си или с Джо Байденом. Это вопрос о том, по какую сторону железного занавеса окажется Украина, когда красные решат, что пора бросить прямой вызов Западу, как это сделал почивший в бозе совок.


Валерій Прозапас

Слуґі такі:
“Ми лібертаріанці!”
Українці:
“От бачите? Бачите! Ура! Нарешті конєц епохі і Діснейленд!”

Слугі (вкрали бюджет і пограбували держпідприємства):
“Тепер щось середнє між лібералізмом та соціалізмом!”
Українці:
“Ура! Давно пора! Ще 100 днєй і прорив!”

Слугі (розікрали антиковідний фонд, згорнули реформи, підняли тарифи):
“Ми радикальні центристи!!”
Українці:
“Ну ладно.. Ура!!! Главноє бєз бариґ! І скоро лавіна з Омана!”

Слугі (збільшують податки, відміняють тендери, скасовують субсидії):
“А знаєтє! У нас много общєго с коммуністамі!”
Українці:
“… урааа… оні ж одінаковиє, да?.. тяжоолиє гоодиии пріхооодяят!..”

Підручник з Історії України з 2019 року стане посібником з психіатрії.


Euroin

Укладення таємної угоди між Україною та Китаєм, яке відбулося ще 30 червня, про що було повідомлено українцям лише 6 липня після витоку інформації у ЗМІ, свідчить про злочинні наміри нинішньої влади.

Міжурядова угода, яка передбачає реалізацію утаємничених спільних проектів у галузі будівництва інфраструктури і залучення Україною коштів від КНР, свідомо приховувалася від українців.

За офіційним повідомленням Мінінфраструктури, Україна та Китай заохочуватимуть компанії та фінансові установи обох країн до активної співпраці в галузі будівництва інфраструктурних об’єктів. У результаті спільних консультацій сторони затвердять потенційні проекти співпраці, підтримувані коштами КНР.

Однак умови надання подібних кредитів Китаєм та їх наслідки для країн, які їх залучають, давно відомі у світі. Китай дає кошти лише під виконання замовлень його ж постачальниками та підрядниками. Тобто усі кошти повернуться в китайську економіку. Натомість Україні дістануться борги.

При цьому українська влада dже здійснила злочин проти основ національної безпеки, коли в обмін на угоду з Китаєм відкликала свій підпис під міжнародним документом щодо порушення Китаєм прав уйгурів.

Цей документ ініціювали та підтримали наші надійні союзники. Натомість Україна спершу підтримала, а потім відкликала свій підпис. Зробивши це також таємно.

Зеленський гендлює українським авторитетом у світі й ставить під удар вибудувані роками і десятиліттями відносини зі стратегічними партнерами. Мета одна: отримати кошти для корупційного дерибану під час так званого «великого будівництва».

Точно так само за часів Януковича у 2012 році було укладено кредитну угоду з Китаєм про надання 3 млрд грн нібито під вирощування і постачання в Китай зерна. І далі планувалися й інші масштабні кредити на різноманітні об’єкти інфраструктури.

Причому це так само було зроблено з тих же мотивів, що й зараз. Співпраця з МВФ була заблокована. Натомість корупційні апетити до дерибану коштів через різноманітні схеми у режиму Януковича були такі ж, як і у організаторів «великого крадівництва» зараз.


Тарас Чорновіл

Що, щось незрозуміло на малюнку? Ага, вчіть китайську. Нині на Росії в Іркутську, Читі та Хабаровську одні активно вчать мову майбутніх (десь уже й нинішніх) господарів, а інші шукають способів дременути по інший бік Уралу. Торгувати й співпрацювати з Китаєм – річ хороша. Вступати з ним у політичні спілки та підігрувати геополітичним посяганням Пекіна – дуже небезпечно. А потрапити в корупційну та боргову залежність від КНР – формене безумство й самогубство для країни. І тоді вже ніхто не захистить та не допоможе, бо між Китаєм і західним світом геополітичний розлом. У Європі ще не всі зрозуміли, що ще більший розлом між цивілізацією та антицивілізацією проходить між Заходом і Рашистаном, але про прірву з Китаєм засвоїли всі. Тому авантюра зелених недоносків може нам коштувати неймовірно дорого.

А цитати… Це звісно, не висловлювання Хламідії – амебоподібних не цитують, це “високомудрі” фрази Мао Цзе-дуна. Я колись багато працював з китайцями, тому для зручності й розуміння почитав трохи їхніх партійних класиків. Це навіть смішило, коли в розмові з китайськими політиками цитуєш “вєлікого кормчєго” товариша Мао, а вони за столом напроти ніби команду “Струнко” почули. Абсолютно пустопорожні фрази. Але з апломбом. Тут вибрав кілька перших-ліпших, що потрапили під руку з книжечки “Золотые россыпи” 1959 року видання. Наведу їх російською, якою й запозичив (на китайську-традиційну переклав через Гугл-транслейд, тому можуть і неточності бути):

“Коммунист должен быть всегда готов твёрдо отстаивать правду, потому что правда всегда совпадает с интересами народа”.

“Во всяком деле есть главное и неглавное, причём неглавное должно быть подчинено главному”.

“Всякое дело, если оно заранее подготовлено, увенчается успехом, а если не подготовлено – провалится”.

“В классовом обществе и любовь может быть только классовой”.

© Мао Цзе-дун


Антон Швець

Привіт. Я звичайний банкір Василь, місто Луцьк, провінція Волинь. Дивлюся мапа місто, багато банків, немає кредит, дорого гроші іпотека. Де жить нема. Вважаю, що МВФ брать Україна багато грошей облігації піраміда, кредит нема, бо нема соціальний рейтинг. МВФ може ні. Я бажати, щоб Кирило Шевченко, будував много кредит Китай і Національний банк Україна система один начальник, головний правильний.

Начальник робити соціальний рейтинг, много кредит, 5-7-9 менше, житло забудуй, рис купувати, вакцина Китай, кошка-дружина кожен. Кирило один молодець рейтинг, найвеличніший товарищ Володимир Хі статуя будувати.

Много кредит как Китай, Кирило Шевченко величний серед Шевченко Кирило один головний, порядок перемога. Байден старий може ні, Україна вибор просто, товарищі разом гроші разом.

Банкір Василь Кирило Шевченко как Хі, всі один как. Швець зрадник відповідати Кирило вибачення революція товарищів.

Китай приклад Арахамія головний один система один страна унітарний наслідувати. Товарищ Хі книга Кирил приклад молодець.

Дуже, дякую, дуже.



Mason Lemberg

Володимир Зеленський вимагає в НАТО і ЄС конкретний перелік реформ, необхідних для вступу України в ці структури.

Думаю, для вступу України в НАТО і ЄС конче потрібно підписати таємну угоду з Китаєм.

 

 


Ілюстрація © Остап Біндер

Усі відео