Маннергейм очима українців
Порошенка знову почали давити темою АТО, мовляв, не так воював, «злив патріотів у котлах» і подібна маячня. Знаєте, я все більше починаю розуміти, чому Україна – не Фінляндія, яка за рівнем життя одна з кращих в світі. Фінляндія, як і Україна, свого часу мусила відбиватися від Московської імперії, причому в умовах набагато гірших за наші. Сучасній путінській компрадорсько-олігархічній Росії все ж таки до сталінського СРСР ще рости й рости. Символом оборони Фінляндії у Зимовій війні став маршал Маннергейм. У Фінляндії він – національний герой. Проте, якби на місці фінів були б сучасні українці, з Маннергейма склепали б ідеального «мародера і зрадника». Чому?
Ну, по-перше, Маннергейм був генералом російської імператорської армії. Це страшний гріх – в Україні ще й зараз чимало наших діячів не можуть простити генеральських погон гетьману Скоропадському. Маннергейм же був ще й одружений з росіянкою – донькою генерала Арапова. Маннергейм пустив у Фінляндію білу еміграцію, тобто відверту вату, яка до незалежності Фінляндії ставилася, м’яко кажучи, скептично. Тим не менш.
По-друге, Маннергейм не був фіном, він був шведом і по-фінськи до самої смерті говорив так-сяк. Райони, населені шведами, для Фінляндії в ті часи були таким самим головним болем, як для України нині «русини» і мадяри в Закарпатті. Думаю, аналогія зрозуміла.
По-третє, сучасні українці обов’язково звинуватили б Маннергейма в тому, що він погано побудував «лінію Маннергейма». Якось забувається, що лінія ця існувала лише на виборзькому перешийку (в районі Виборгу) і являла собою переважно кулеметні ДОТи. 95% фінських солдат воювали не в ДОТах, вони воювали в земляних траншеях з бліндажами як у Першу Світову війну. По всьому іншому фронту ніяких інших укріплень крім траншей не було як таке. До речі, в корупції чиновників Маннергейма звинувачували ще тоді.
А можна згадати ще й те, що фінська армія була паршиво забезпечена формою, що в ній було менше десятка танків, що автомати «Суомі» потребували регулярної чистки і від бруду виходили з ладу, що основною зброєю у фінів була гвинтівка «Мосін-Наган» – так само як в Червоній армії. Тощо, тощо й тощо. Нарешті, воюючи з СРСР, Фінляндія не оголосила СРСР війну. Нічого не нагадує? Кожен факт окремо був би грандіозною зрадою у українців.
По-четверте, Маннергейму українці точно не пробачили б втрати Виборгу, виборзького перешийку і чималих територій в Карелії. Всі вони в складі Росії перебувають ще й досі.
По-п’яте, Маннергейм пішов на сепаратні переговори з Москвою зразу ж після прориву «лінії Маннергейма» і втрати Виборгу. Території, завойовані совком, були визнані російськими – те, чого у нас нема й близько. Майже зразу були відновлені торгівельні стосунки між Фінляндією і СРСР – в інтересах фінських ділків-олігархів, які несли через війну шалені збитки. Зухвала торгівля на крові, хіба ні?
Можна ще згадати, що під час Другої Світової війни фінська армія Маннергейма не підтримала дії німецької групи армій «Північ» і не пішла на штурм блокадного Ленінграду. Згодом це дозволило укласти з СРСР не надто болісну для Фінляндії мирну угоду. Хоча як би пішла війна, якби Ленінград пав, нині можна тільки здогадуватися.
Як вам перелік заслуг і характеристик фінського головнокомандувача? Уявляєте яким «зрадником і мародером» його зробив би канал «1+1», якби такий був у Фінляндії?
Але реальність така. У Фінляндії Маннергейм – національний герой. Фіни чудово знають недоліки Маннергейма. Проте вони розуміють, всі його вади – ніщо порівняно з головною заслугою маршала. Він відстояв незалежність Фінляндії та не пустив до Фінляндії більшовизм.
Фіни вміють цінувати заслуги і знають ту межу, за яку з критикою заходити просто не можна. Це одна з причин чому Фінляндія у 20-х роках ХХ ст. здобула незалежність, тоді як Україна її втратила. І це одна з причин, чому Фінляндія одна з кращих в світі за рівнем життя. На відміну від України.
