Пам’ятати, щоб перемагати

Володимир В’ятрович

Я знаю, як переписувалося минуле України, витиралися з нього окремі особи, події та навіть цілі періоди. Все з однією метою: показати, що вся історія українців – це прагнення до «воз‘єднання з братнім російським народом».

Схожу технологію зараз застосовують до зовсім недалекого минулого – 2014-2019 років. Періоду, коли українці захистили свободу, створили армію, заклали основи для відродження культури та економіки, почали творення нових державних інституцій, очищення від корупції, отримали міжнародну підтримку і захоплення світу швидкістю і масштабами змін в Україні.

Але те, що відбувалося зовсім недавно, що, здавалося, має пам’ятати кожен, у провладних медіа зараз виглядає зовсім інакше. У них це час суцільної корупції, зради та брехні. Якщо вірити їм, головне, що сталося після перемоги Революції гідності, – Медведчук став багатим та впливовим.

Насправді не став, але, на жаль, залишився багатим і впливовим. Але точно не він і не його оточення визначали ситуацію в країні, яка успішно протистояла російській агресії, всупереч йому і таким, як він. Тому деякі з них відважилися повернутися сюди лише після 2019-го.

Завдання цього очорнення недалекого минулого не обмежується спробами компрометації попередньої влади. Воно масштабніше. Українці мають забути, що вміють бути успішними, вміють перемагати і перемагали, проваливши російські плани поглинути Україну. Забути час, коли ми гордилися собою. Замінити гордість ганьбою, представити героїв, які боролися за свободу, ідіотами, котрі не знали, «що у них робиться за спиною». Розчарувати, демобілізувати, змусити капітулювати. А ми точно знаємо, хто хоче капітуляції України. Чи, принаймні, ще зовсім недавно точно знали.

А ще «безпросвітно погане» недавнє минуле – чудове прикриття і виправдання, аби нині руйнувати здобуте. Заперечувати економічний ріст країни за попередні поки, щоб уникати пояснення теперішніх провалів в економіці. Нівелювати попередні здобутки у галузі культури, щоб демонтувати створені після Майдану культурні інституції. Роздувати скандали довкола справжньої та вигаданої корупції представників попередньої влади, щоб відволікти увагу від нинішнього руйнування антикорупційної структури.

Давайте пам‘ятати минуле не тільки те давнє, яке ми лише починаємо дізнаватися з відкритих архівів. Але й недавнє, в якому жили і діяли ми. Бо пам‘ять – це досвід, у нашому випадку здобутий дорогою ціною.

 

На фото: Військовий парад до Дня Незалежності, 2018 р.

Усі відео