Два оборонні вали
У нас вже немає ядерної зброї, яка могла б стримувати агресора. Газопровід в Європу в обхід України – це мінус ще одна гарантія від російського нападу.
Останнім стримувальним бар’єром є надмірно висока ціна завоювання і окупації нашої країни. Базовими елементами цього бар’єру є сильна армія і висока національна самосвідомість українців.
Росіяни мають зрозуміти, що мають справу з тими, хто не зречеться свого, хто вміє його захистити і робитиме це безкомпромісно. Як свого часу Фінляндія. СРСР мав усі можливості завоювати цю маленьку, але горду країну. Проте результат завоювання був не вартий ціни, яку довелося б за нього заплатити.
Для того, щоб росіяни зрозуміли, що українці готові захищати своє до останнього, першими самі українці мають усвідомити, що в них є це своє, воно відмінне від російського, унікальне та варте захисту. Чому відмінне? Тому, що все що у нас є спільне в ідентичності працюватиме на сильнішу сторону в протистоянні. І, на жаль, це не українська сторона.
Будь-які спроби шукати чи плекати культурну спільність з росіянами (українська російська мова чи вишивана косоворотка) нам на шкоду. Заклики не віддати Росії «язик» чи «дєнь побєди» на користь лише їй. Ті, хто вірить, що вони наші – наївні. Як людина, певна, що захопила зуби хижого звіра, щелепи котрого вчепилися в її тіло.
Тому нині і на майбутнє головними пріоритетами у використанні далеко не безмежного державного ресурсу України мають бути два – армія і культура.
Обидва про нашу безпеку.
