За міжнародні комунікації ОПи можна не хвилюватися
Є одна кумедна пані, прізвище якої я згадувати не стану, бо коли про неї дуже ввічливо й культурно написав минулого разу, то отримав тижневий бан. Але ви й самі здогадаєтеся.
То ця пані фсьо? Ні, вона аж ніяк ще не фсьо. Запасайтеся терпінням – ганьби ще буде дуууже багато.
В ОПі заявили, що потішна пані й надалі працюватиме з ними, але вже не буде смішити нас своїми запльотами біля першої Бубочки країни. Тепер вона стане займатися… Набрали в легені повітря, присіли, приготувалися… тепер вона буде займатися міжнародними комунікаціями!!! Що таке міжнародні комунікації у Вовочки, схоже, ще не зрозуміли. Це не те, коли десь за столом збираються дорослі з різних країн і запрошують паяців їх трохи посмішити. Це одна із найважливіших сфер діяльності президентської гілки влади. І навіть, якщо виявиться, що це лише міжнародні медійні комунікації, то відповідальність тут архиважлива. А та пані вже й у цій сфері встигла натворити ідіотизмів – згадайте хоча б опубліковані на президентському сайті кардинально змінені інтерв’ю Зеленського іноземним ЗМІ. Нас за це не пригвоздили до міжнародного ганебного стовпа тільки тому, що й так розуміють, що це збіговисько ідіотів, з яких нема що взяти…
Але пані тепер буде розбудовувати міжнародну інформаційну присутність України. Це такий треш, що я не можу придумати нічого кращого, як процитувати дитячу казочку про Незнайка.
Пам’ятаєте 4 розділ, де він раптом захотів стати поетом. Понаписував десь таку ж ахінею, що й ця пані виробляла ледь не щодня. А коли всі маленькі чоловічки від цього трохи ошизіли та дуже образилися, Незнайко їх утішив, що піде на вулицю сусідам про своїх колег віршики почитати. От тільки герої казочки виявилися на голову мудрішими за наших діячів з ОПи. Вони Незнайкові заборонили себе ще й перед сусідами принижувати. А ці “особливо обдаровані” навпаки свою Незнайку вирішили відправити погастролювати перед сусідськими слухачами.
До речі, хто не знав: повість Носова “Пригоди Незнайка і його товаришів” була написана на замовлення українського журналу “Барвінок” і його редактора Богдана Чалого в 1952 році й виходила в Україні паралельно українською та російською мовами. І лише пізніше вперше була опублікована в РСФСР у чисто російському варіанті. На жаль, деякі наші політики в дитинстві, вочевидь, не правильно зрозуміли цю дитячу книжечку…
Фото © Facebook Юлія Мендель
