Про найбільшу небезпеку від російських соціальних мереж
В моєму розумінні найбільша небезпека від російських соціальних мереж в Україні – це не шпигунство і не заробляння тут грошей, які потім виводяться в економіку країни-агресора. Навіть не здебілювання населення, яке в усьому світі залюбки здебілюється більш-менш інтенсивно і без російських копій дегенеративних платформ.
Ці проблеми – відносно незначні та локальні. Є глобальніша.
Вона полягає в збереженні єдиного культурного та інформаційного простору, в якому Вася з Хабаровська і Вася з Верховини сміються з одних і тих самих речей і обговорюють одні й ті самі [російські] інформаційні приводи. В якому [умовно] аполітичні кулінарні, музичні, спортивні портали до тих чи інших “свят” заповнюють стрічку новин колорадськими ганчірками, а пабліки мемчиків формують світогляд користувачів історіями та картинками, що у кращому разі відстали від актуальної повістки на чотири роки, а у гіршому – є відображенням дійсного світогляду суспільства, з яким у нас уже третій рік триває війна. І тут не потрібна пряма пропаганда – достатньо просто потроху годувати людину певними цінностями і патернами – цілеспрямовано або ні.
В результаті люди продовжують думати схоже, сприймати світ схоже, зберігають зайві і недоречні точки перетину світоглядів та інтересів. Саме цей м’який та неагресивний вплив через множинні лінії комунікації і є на сьогодні одним із ключових ризиків довгострокової перспективи. Тому що саме це і підтримує штучне життя потвори на ім’я “русский мир”. Якщо ми хочемо перемогти у цій війні, ціллю має бути не прапор над Кремлем, а ситуація, за якої люди по обидва боки лінії фронту не розуміють одне одного – не стільки в прямому, скільки в переносному сенсі. Ціллю є радикальний розрив зв’язків на всіх рівнях, в усіх сферах настільки, наскільки дозволяє сьогоднішній космополітичний світ.
Власне, я впевнений у тому що бан, навіть якщо і працюватиме, працюватиме не бездоганно. У значно менш демократичних і значно більш заможних країнах інтернет все одно дає можливості обійти блокування своїх окремих сегментів – було б бажання.
Головна роль яку, я сподіваюся, відіграє ця заборона – це нарощування токсичності російських продуктів. Це створення атмосфери, у якій пошта на російському домені – це не перспективно, файли у російській хмарі – не надійно, ІТ-інструменти від російського виробника – ризикова інвестиція часу та коштів, а спілкування у російській соціальній мережі – все перераховане вище, та ще й незручно, бо потребує додаткових дій та засобів в тому, що повинно бути апріорі максимально ергономічним, зручним та доступним.
Щось схоже відбувається і з сегментом банківського сектору російського походження. Російські банки поступово оточуються фоном нестабільності та безперспективності, що призводить до відтоку клієнтів та ресурсів, плавного та безпечного для національної економіки зниження долі на ринку та впливу.
Так і російські інтернет-продукти не підуть ні за день, ні за тиждень, ні за рік. Однак ускладнені умови взаємодії з ними будуть, сподіваюся, поступово зменшувати їх долю у нішах, призведуть до переходу їх користувачів на західні або, можливо і локальні продукти, що призведе до подальшої руйнації зв’язків з колишньою метрополією та інтеграції України у світовий інформаційно-культурний простір.
Символічно, що це відбувається в один день з підписанням угоди про надання Україні безвізового режиму з країнами Євросоюзу. Звужується одне вікно можливостей, розширюється інше.
Все буде добре.
