У Зеленського продовжують обслуговувати інтереси РПЦ на шкоду українським національним інтересам

Речники влади поширюють міф про патріотизм Зеленського і «боротьбу з олігархами» та російськими впливами за національні інтереси України.

Однак лише протягом останніх кількох днів відбулися дві показові події, які засвідчили неправдивість таких тез. Зокрема, вплив РПЦ на чинну українську владу не завершився з відставкою відомого лобіста її інтересів в ОП Сергія Трофімова.

Наприклад, з незрозумілих причин було виключено із санкційного списку в Україні громадян Росії Олексія та Дмитра Ананьєвих, які були внесені до нього ще у 2019 році за часів президентства Петра Порошенка. За інформацією ЗМІ, вони є великими спонсорами Російської православної церкви і саме завдяки цьому могли отримати індульгенцію від Зеленського.

Тим більше що такий крок на користь РПЦ став непоодиноким. Він відбувся майже синхронно із черговим рішенням Шевченківського районного суду Києва, який зобов’язав ДБР відновити кримінальне провадження за фактом «розпалювання міжконфесійної ворожнечі» Петром Порошенком під час отримання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.

Показово, що за проштовхуванням цієї справи стоїть суддя, якого за президентства Януковича перевели із Донецька в Київ, а сам він відомий тим, що притягував до відповідальності учасників Євромайдану. А отже підпадає під заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади». Зокрема мав би бути люстрований із забороною на 10 років обіймати будь-яку посаду в державному органі.

При цьому чинна влада демонструє цілковиту пасивність не лише у захисті Православної церкви України на окупованих РФ територіях, але й навіть на цілком контрольованій нею території. Вона не лише не захищає, але й фактично заохочує цькування і переслідування священників ПЦУ.

Наприклад, у Сараті Одеської області місцева єпархія УПЦ Московського патріархату продовжує впродовж усіх двох років президентства Володимира Зеленського безкарно цькувати священника і настоятеля Свято-Покровському храму Сарати Владислава Шимана, бо той перейшов до Православної церкви України.

Усе це свідчить, що президент, який до свого обрання на посаду цинічно називав Томос про автокефалію «термосом» та насміхався з політики відстоювання національних інтересів в церковно-релігійній сфері, не змінив своїх пріоритетів і після отримання посади. А його колишні партнери по шоу-бізнесу, які потім займали ключові посади в Офісі президента чи СБУ, ніколи навіть публічно не приховували своїх симпатій саме щодо Російської православної церкви і ворожості до Української.

Джерело

Поділитися:
Share
Усі відео