Справа далеко не в одному Зеленському
Два дні поспіль на фронті загиблі – на РНБО ситуація з провалом “режиму тиші” не розглядається.
Ніким не розглядається.
“Головнокомандувач” мовчить. Його куратор Єрмак ініціює чергові ініціативи ініціювати підтвердження ініціатив.
Весь хомчаківський “паркет” давно забив на війну і хаває “нє туда полєзлі” та “розслідування ДБР про халатне відношення”, справ проти окупантів не спостерігається.
Але найгірше байдужість населення, нікого вже не обурює брехня влади, і де тільки поділася та “усталость от войны” та обурення через “она идет, потому что на ней зарабативают” – всемогутній телевізор задає іншу програму.
Та вже навіть і “справжніх патріотів” (не тих, хто в “сєктє”) вкурвлюють згадки про ту ганьбу, яку чинять з армією – для тих білокурих бестій це “ви сільно ранімиє” називається.
Давно було очевидно – справа далеко не в одному Зеленському, і навіть не в тих, хто йому здуру повірив.
Це відповідь на закиди про “недостатність оптимізму” – звідки йому взятися?
Сподівання на стійкість “меншості”, яка час від часу отримує можливості діяти, – питання якою ціною наступного разу.
