Оголошено лауреатів Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2021 року (фото, відео)
В публікації використано матеріали видання “Вечірній Київ”.
9 березня 2020 р. відбувся брифінг Шевченківського комітету, на якому були оголошені переможці третього туру конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року.
Ними стали:
у номінації «Література» Оксана Луцишина, письменниця ‑ роман «Іван і Феба»;
у номінації «Публіцистика, журналістика» Станіслав Асєєв, журналіст ‑ книга есеїв «В ізоляції»;
у номінації «Музичне мистецтво» Олександра Андрусик (директор), Євген Шимальський (співзасновник), Катерина Сула (виконавчий продюсер) «Агенції «УХО» ‑ серія концертів вокальної музики «Архітектура голосу»;
у номінації «Театральне мистецтво» Сергій Маслобойщиков (режисер-постановник, художник-сценограф), Наталія Рудюк (художник по костюмах), Олександр Бегма (композитор) ‑ вистава «Verba» за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки Національного академічного драматичного театру ім.І.Франка;
у номінації «Кіномистецтво» Валентин Васянович (режисер), Владлен Одуденко (художник-постановник) – ігровий фільм «Атлантида»;
у номінації «Візуальні мистецтва» Борис Михайлов, художник – мистецький проект «Випробування смертю».
У номінації «Кіномистецтво» переміг фільм «Атлантида» Валентина Васяновича.
Надтрагічна картина українського буття, події якої розгортаються 2025 року після завершення війни Росії проти України. Окупований Донбас повернено до складу країни, але його території визнані непридатними для проживання: випалена земля, убита, прошита мінами й людськими трупами. Героїня фільму за освітою археолог, працює майже за професією: дістає останки людські з-під землі. У якомусь сенсі досліджує за кістками дотеперішню цивілізацію, оту саму Атлантиду, від якої не лишилось нічого живого. Окрім кількох людей… Проте на тлі спустошення народжується нове кохання Картина отримала низку нагород, зокрема на Міжнародних кінофестивалях у Венеції, Мінську, Токіо.
В номінації «Публіцистика і журналістика» лауреатом премії став колишній полонений бойовиків Станіслав Асєєв з книгою «В ізоляції».
Збірка есеїв журналіста Станіслава Асєєва, до якої увійшли його статті про окупований Донбас. Після захоплення Донецька проросійськими сепаратистами Асєєв залишився у місті. У своїх статях він висвітлював повсякденне життя в окупації для української та міжнародної аудиторій. Через журналістську діяльність та громадянську позицію був викрадений спецслужбами «ДНР» та незаконно ув’язнений на 962 дні на території фонду ІЗОЛЯЦІЯ, яку бойовики перетворили з артцентру на секретну в’язницю. «В Ізоляції» ‑ єдина в Україні публіцистична збірка дописів про життя українців в окупованому Донбасі, яка базується не лише на свідченнях інших людей. Натомість вона насамперед містить оповідь від першої особи, професійного журналіста, який збалансовано, точно, оперативно та достовірно описує події і їхніх учасників та розмірковує над змінами, які він спостерігає.
У номінації «Візуальне мистецтво» премію отримав Борис Михайлов (художник) за відеопроекцію та фотоінсталяцію «Випробування смертю».
Це серія з близько 150 фотографічних диптихів. Вперше проєкт побачив світ у повному цілісному вигляді у виставковому просторі С/О у Берліні 2019 року, а пізніше того ж року у PinchukArtCentreу Києві під час великої персональної виставки Бориса Михайлова «Заборонене зображення». Художник розпочав роботу над серією 2017 року, а імпульсом до неї послугували відвідини майстерні видатного українського художника Володимира Мельниченка (разом із Адою Рибачук співавтора «Стіни пам’яті Київського крематорію») та безпосередньо Київського крематорію. «Випробування смертю» поєднує фотографії крематорію із іншими зображеннями ‑ як і вже існуючими фотографіями з персонального архіву художника різних періодів його життя, так і новими зображеннями. Кожне зображення являє собою диптих. Поєднуючи зображення із минулого та сьогодення, автор нібито реконструює «розірвану реальність», а кожен диптих утворює окремий особливий світ. Апелюючи до нашої колективної пам’яті, «Випробування смертю» містить міркування про утопію, страхи і побоювання, цензуру, смерть, історію, час.
Лауреатом Шевченківської премії у номінації «Література» стала Оксана Луцишина за роман «Іван і Феба».
Дія роману розгортається в останні роки радянської влади й у перші роки української Незалежності. Після навчання у Львові та участі у Революції на граніті Іван повертається в рідний Ужгород, де одружується з поеткою Марією, що називає себе Фебою. Львів та Київ ‑ міста з бурхливим політичним життям, Ужгород натомість вирізняється дещо гротескною атмосферою патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи.
«Іван і Феба» ‑ книжка, яка вміщує в собі всеохопність епосу. Вона є одночасно позачасовою та розташованою тут і тепер. Дія книги відбувається у трьох містах ‑Ужгороді, Києві та Львові.
У номінації «Музичне мистецтво» премію отримали учасники музичного агенства «Ухо».
Андрусик Олександра Сергіївна (директорка агенції), Шимальський Євген Володимирович (співзасновник агенції), Сула Катерина Олександрівна (виконавча продюсерка) — за цикл «Архітектура голосу» — серія концертних подій.
«Архітектура голосу» ‑ серія з дев’ятнадцяти концертів вокальної музики та двох виставкових подій, проведених у різні роки в Києві. Назва циклу була пов’язана з ідеєю презентувати нову музику у знакових для Києва спорудах ‑ найчастіше ними ставали неконцертні майданчики всередині недооцінених архітектурних пам’яток Києва, до яких організатори прагнули привернути увагу киян. Також у цикл потрапили київські стадіони та київська водна інфраструктура. У концертах брали участь як українські, так і всесвітньовідомі західноєвропейські виконавці ‑ Neue Vocalsolisten Stuttgart, Наталія Половинка, Одрі Чен, Філ Мінтон тощо. Зокрема, у рамках циклу на стадіоні «Старт», що у 1941-1942 роках був перетворений на табір для полонених, в’язнів якого згодом розстріляли у Бабиному Яру, відбулася українська прем’єра «Капели Ротко» Мортона Фелдмана, родина якого походила з київських євреїв.
У номінації театральне мистецтво кращим визнано авторів вистави «Verba» за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Над постановкою працювали Сергій Маслобойщиков (автор інсценізації, режисер-постановник, художник-сценограф), Наталія Рудюк (художник по костюмах), Олександр Бегма (композитор).
Verba латиною означає: «слова», «мова», «текст», «слова пісні», «рукопис», «оклик»… фонетично збігається з українським словом «верба». Верба ‑ рослина ‑ місце, де живе Мавка, героїня твору Лесі Українки «Лісова пісня». Verba ‑ слова ‑ місце, де живе сама Леся Українка та її поетичний спадок.
Вистава «Верба» — авторське прочитання хрестоматійної драми Лесі Українки «Лісова пісня» від українського кіно- і театрального режисера і художника Сергія Маслобойщикова. Оригінальність прочитання полягає в наближенні глибинних філософських категорій Лесі Українки до сьогоднішнього глядача. Через неординарність сценічного відтворення, яскравість театрального образу режисер-постановник нагадує нам, всім, хто існує в прагматичному світі, про вічні поняття Краси самого Життя, Любові, як життєдайної сили, яка спроможна не лише оновлюватися сама, а й робити світ досконалішим, чистішим.
* * *
Урочисте нагородження переможців попередньо заплановане на 22 травня — День перепоховання Т. Шевченка.
У засіданні Комітету взяли участь Юрій Макаров — голова Комітету, Тамара Гундорова — заступник голови Комітету, Дмитро Богомазов, Володимир Войтенко, Майя Гарбузюк, Ростислав Держипільський, Римма Зюбіна, Тетяна Кочубінська, Любов Морозова, Ігор Панасов, Влада Ралко, Михайло Рашковецький, Юлія Сінькевич, Ірина Славінська, Остап Сливинський, Євгеній Стасіневич. Члени Комітету, за результатами таємного голосування, сформували список творів у кожній з номінацій, допущених до третього туру.
За матеріалами Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
