Олексій Данілов: Проросійські телеканали в Україні – засоби не масової інформації, а масового знищення

У Варшаві відбулася зустріч керівників органів нацбезпеки при президентах України, Польщі та Литви у форматі Люблінського трикутника. Коронавірусні обмеження не стали на заваді проведенню очної зустрічі представників трьох країн для обговорення гібридних викликів і визначення стратегії спільних дій з їх нейтралізації. Під час візиту до польської столиці власний кореспондент Укрінформу поспілкувався із секретарем РНБО України Олексієм Даніловим.

«Північний потік-2» є спільною загрозою для країн регіону

– Олексію Мячеславовичу, якими є перспективи співпраці сторін у форматі Люблінського трикутника? Чи відбудеться зустріч президентів у цьому форматі найближчим часом?

Це залежить не лише від України, а й від наших друзів із Польщі та Литви. Цей формат на сьогодні є абсолютно природним і актуальним з урахуванням того, що відбувається навколо кордонів наших країн.

Що стосується зустрічі президентів, то цього року вони зустрічатимуться з певністю 99,9 відсотка. Зокрема, йдеться про святкування 30-річчя Незалежності нашої держави. Зараз ще не можу однозначно сказати, що відбудеться зустріч президентів саме у форматі Люблінського трикутника.

– Які аспекти на сьогодні є ключовими у співпраці України, Польщі та Литви?

Ми напрацьовуємо багато спільних питань. У нас є окремий військовий підрозділ (міжнародна литовсько-польсько-українська бригада ЛитПолУкрбриг, – авт.). Ми часто спілкуємося з литовськими колегами, які спеціалізуються на кібербезпеці. Також перебуваємо в постійному контакті з Павлом Солохом (голова Бюро нацбезпеки Польщі, – авт.). Це вже наша п’ята очна зустріч за короткий проміжок часу, незважаючи на СOVID-19. Крім того, ми часто спілкуємося дистанційно. Тому співпраця є інтенсивною.

Голова Бюро нацбезпеки Польщі Павел Солох після нещодавнього візиту до Бухареста заявив, що Україна зацікавлена участю в інших регіональних форматах, зокрема з Румунією. Про які формати йдеться?

– Ми неодноразово проговорювали це питання з паном Солохом. Румунія також має бути дотична до процесів, які ми обговорюємо. Та чи це буде окремий формат, чи розширення Люблінського трикутника – вирішуватиметься на рівні президентів, глав МЗС.

У яких напрямках може відбуватися поглиблення відносин між Києвом і Варшавою?

– У наc багато точок дотику. Передовсім ідеться про енергетичний сектор. Польща є однією з країн, яка наполягає, що російсько-німецький проєкт «Північний потік-2» дуже небезпечний для Європи. Це наш спільний виклик. Ми не знаємо, чим це може закінчитися, але для нас цей проєкт небезпечний не лише з економічної, а й з геополітичної точки зору. Росія використовує енергетику як засіб впливу на ті чи інші країни. Ми пам’ятаємо, як вони купували Януковича знижками на газ. Енергетика – це зброя, яку часто використовує Росія.

Росія здійснює дипломатично-вакційну гру в справі «Спутник V»

– Польща пообіцяла продати Україні 1,2 млн вакцини AstraZeneca, але терміни постачання вакцини до Польщі постійно змінюються, до того ж Варшава заявила, що здійснить продаж, лише коли сама матиме надлишок. Проте зараз спостерігається дефіцит вакцини. Коли можна очікувати в Україні на цю вакцину?

Нині триває перший етап масової вакцинації населення по всьому світу, також і в Україні. Це – значний виклик. Думаю, що через місяць-два усе, що стосується вакцинування, увійде в робочий режим, і спекуляції щодо цього питання припиняться. Світова фармацевтична галузь найближчим часом дасть відповідь на ці виклики, відтак вакцини незабаром буде більш ніж достатньо.

Західні сусіди України – Угорщина, Словаччина – вакцинують своє населення російським «Cпутником V», хоча він не сертифікований Європейським агентством з лікарських засобів. Навряд чи вони не усвідомлюють, що нав’язування Москвою своєї «вакцини» – це також елемент гібридних дій Росії для розділення Європи. Яка ваша думка з цього приводу?

Людям, які роблять спробу починати з Путіним якісь процеси, треба зазирнути в історію. Потрібно розуміти, як усе відбуватиметься і чим може закінчитися.

Загалом це питання доволі непросте. Якщо Росія справді має вакцину, яка заслуговує на визнання у світі, то вона насамперед здійснювала б щеплення свого населення. Тим часом рівень вакцинації в Росії вельми низький. Можемо стверджувати, що з боку Росії ведеться дипломатично-вакційна гра.

Європу накрила третя хвиля пандемії. Наближені до нас Чехія, Словаччина перебувають у складних епідемічний умовах і застосовують суворі обмеження. У Польщі інфікування коронавірусом значною мірою зумовлене так званим «британським» штамом COVID-19. В Україну він теж уже потрапив. Чи на рівні РНБО передбачаються якісь рішення щодо можливого запровадження нового загальнонаціонального локдауну, більш жорстких обмежень?

– Поки що немає необхідності у проведенні засідань РНБО з цього приводу. Таке засідання відбулося у березні минулого року. Тоді було зроблено всі необхідні розпорядження. В Україні є інституції щодо ухвалення відповідних рішень.

У нас як в оператора з нацбезпеки й оборони є пропозиція, щоб усі ці питання розглядалися в розрізі кожної об’єднаної територіальної громади. Зараз в Україні сформовано 1002 громади. Після того, як епідеміологи дадуть оцінку стану справ із захворюванням на території окремої громади, вона має здійснити обмежувальні заходи, щоб унеможливити поширення коронавірусу.

Розповсюдження російських наративів – виклик для світу

Нещодавно накладено санкції на проросійського політика Віктора Медведчука, зокрема на три його телеканали. Частина експертів побоюються, що Медведчук і наближений до нього нардеп Тарас Козак як власник цих каналів – оскаржать рішення РНБО в судах. Знаючи ступінь корумпованості нашої судової системи, можемо передбачити, що рішення судів можуть бути різні… Чи готові ви до такого повороту, маєте якийсь план Б?

Ми готові до будь-якого розвитку подій. Єдине, на чому я наголошую: ці телеканали припинили свою роботу не як медійні елементи, а як комерційні структури, власником яких є особа, що підозрюється у фінансуванні тероризму. Якби щодо пана Козака не було такої підозри, то канали б і далі працювали. Ми наголошували на цьому й під час зустрічей у Варшаві: якщо людина залучена у фінансування тероризму, то на це має звертати увагу європейська спільнота. Це небезпечна справа, зокрема, і для ЄС.

Незабаром після трьох інформаційних телеканалів було припинено трансляцію також і нового надбання команди Медведчука – «Першого незалежного». Чи було щодо нього рішення РНБО?

На засіданні РНБО це питання не розглядалося. Ще раз наголошую: Україна захищатиметься від будь-яких спроб впливу ззовні на нашу державу. Треба розуміти, що сьогодні відбувається не лише гаряча війна на території Донецької та Луганської областей, яку розгорнула Російська Федерація, а також інформаційна, яка не менш небезпечна для будь-якої країни. Поширення російських наративів по всьому світу – це ще один виклик для багатьох країн. Свого часу глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що вони, мовляв, захищають не росіян, а російськомовних людей. Тому просування російської мови у світі може бути небезпечним для багатьох країн, адже вони можуть опинитися в ситуації, коли «російськомовних» почнуть «захищати» без згоди держави. Це не наша вигадка, а слова глави МЗС Росії Лаврова.

Чимало медійних експертів вважають, що боротися з ворожою пропагандою було б значно легше, якби Верховна Рада ухвалила відповідний закон, де б докладно прописала червоні лінії для вітчизняних медіа, як це було в окремих країнах під час Другої світової війни. Чому, на вашу думку, й досі, за сім років війни, такий закон не ухвалено, адже необхідно розуміти – де та межа між свободою слова і національною безпекою?

– Справді має бути межа. Але тут має бути певний арбітр. Треба розуміти, що діяльність деяких телеканалів немає жодного стосунку до свободи слова. У них інші замовлення, вони працюють не як засоби масової інформації, а як засоби масового знищення, які озвучують наративи країни-агресора й поширюють інформацію, яку отримують з Російської Федерації. Для нас це абсолютно неприпустима річ.

Законопроєкт, що стосується ЗМІ, на сьогодні є у Верховній Раді. Тож це питання слід адресувати депутатам.

Водночас вважаю: народний депутат не може перебувати у Верховній Раді більше двох каденцій. У нас є багато депутатів у парламенті по 5-6 каденцій. Вони постійно дбають про народ, але народ чомусь цього не відчуває.

– Деякі рішення наших судів й окремих суддів є доволі суперечливими, подекуди замість зміцнення законності вони несуть загрозу національній безпеці. Чи розглядалися на РНБО шляхи нейтралізації таких шкідливих рішень?

Ми не можемо всіх суддів ставити в один ряд. Але є окремі кричущі випадки… З кожним таким випадком треба розбиратися, з’ясовувати, чому саме так сталося.

Трапляються дивні речі, коли за один і той самий злочин один суддя може дати сім років ув’язнення, а інший – звільнити від кримінальної відповідальності. Це проблема, яку складно пояснити суспільству. Крім того, у нас судові справи можуть тягнутися роками, п’ять-шість років… Ненормально, коли людина сім-вісім років перебуває під слідством і не знає, яким буде вирок.

Україна готує гідну відповідь на дії Росії 

Чи ми готові до відповіді з боку Путіна на санкції проти його кума Медведчука? Адже вже зараз бачимо загострення ситуації на фронті…

– Загострення ситуації на сході України є прямим підтвердженням того, що Російська Федерація має пряме відношення до цих подій, що це її війська, якими вона керує і які вона направляє на території Донецької та Луганської областей.

По-друге, я точно знаю, що наше військо готове до спротиву країні-агресору в будь-якій точці. А що стосується їхніх планів щодо протидії нашим активним діям, то подивимося. Ми розробляємо різні сценарії, й на будь-які дії Росії в нас буде гідна відповідь. І не лише Президента, РНБО, а всього українського народу.

Свого часу експрезидент України (Леонід Кучма, – ред.) написав книжку «Україна – не Росія». Я трактую ці слова в такому ключі: ми не росіяни, українці зовсім інші люди. Українці за свободу готові віддавати своє життя, ми є вільними людьми і частиною великої Європи.

Як ви ставитеся до справи Стерненка й вироку щодо нього, чи не є це спробою дестабілізувати ситуацію в країні? 

– Це питання доволі непросте. Не зовсім зрозуміло, чому вирок оголошено саме зараз. Це якраз питання до суддів. Суд триває вже п’ять років, вирок могли оголосити ще у 2016 чи 2017 роках, але дотягнули аж до сьогодні й оголосили 23 лютого. Усі знаємо – що це за день, і яке свято дехто святкує.

Це – рішення суду, я не можу сказати, що воно нам подобається чи ні. Але ми звертаємо на це увагу, аналізуємо, систематизуємо і дивимося, чи за ним не можуть стояти якісь замовники.

Юрій Банахевич. Варшава

Джерело

Поділитися:
Share
Усі відео