Російський бутерброд як важливий фактор світової політики
Дуже багато скрізь про Навального. Ніби й нічого дивного, бо обставини його повернення в Москву стали на сьогодні одною з головних новин світових ЗМІ. Треба буде це все аналізувати та враховувати й нам, бо багато що в світі кардинально помінялося. Й звичайний російський бутерброд із своїм “Крим наш!” став важливим фактором світової політики.
Але, колеги, давайте не плутати аналітику з емоціями. Мені історія Навального загалом більш-менш цікава, бо я маю оцінювати наслідки таких речей для світової політики. Але емоцій у мене нуль цілих, зеро десятих. Тільки із здивуванням дивлюся на дуже емоційні реагування й навіть сварки між своїми: “Ти аж занадто реагуєш на Навального! А ти такий байдужий до долі ворога Путіна!” Десь саме таке побачив.
Отже, заспокоїлися. Ворог для Путіна – Порошенко, напевно, Байден, зрештою, всі ми – люди, які мають загострене почуття гідності. А Навальний для нього – ймовірний конкурент. Не заперечую, якби справдилася та конспірологія, в яку я щось не дуже вірю, й Путіна поміняли на Навального, нам було б трошки простіше, бо свинособаки таки б забралися з Донбасу, але ще міцніше б окопалися в Криму. А в себе в тилу крім відвертої п’ятої колони з прорашистського сміття ми б отримали й цілу шосту палату нових “мишебратья” вже в майже своєму демократичному середовищі. Тому хтозна, що буде гірше. Якби президентом у нас залишався Порошенко, то я міг би чітко оцінювати, які результати він зумів би витиснути з того, чи іншого варіанту. А при цій зеленій гнилі та всіх мільйонах “а какая разніца” – хрін редьки не солодший.
А от для тих, найперше журналістів, які так рознервувалися після викрутасів борта, яким повертали Навального, та його затримання, маю маленьке питання. А як ви, шановні й не дуже, реагували в ніч з 11 на 12 січня? Що, навіть не знаєте, що тоді відбулося? А про Навального все до детальок знаєте?
Отже, цієї ночі не перенаправляли літак з одним громадянином Рашистану на інший аеродром та не блокували трасу для його прихильників із числа громадян РФ. Тоді на окупантському мосту через Керченську протоку рашистський спецназ жорстоко й брутально заблокував 200 громадян України – кримських татар, які пробивалися в Ростов на судилище проти своїх рідних і близьких, також громадян України. Там уже не першій групі кримських татар присуджують астрономічні тюремні терміні, а над їхніми близькими відверто знущаються. Жодне російське опозиційне ЗМІ та ніякі московські ліберали цим фактом не обурилися. Та цур їм. В Україні про це жахіття сповістив кримсько-татарський канал АТР, ще, здається, Прямий і все. Для інших це ж неформат, не справа рівня Навального…
Отакий довгий та емоційний текст вийшов замість короткого морального закиду. Вибачайте. Зачепило.
А про фактор Навального я колись напишу. Він є, отже ним треба користуватися, але не бачу підстав, щоб аж так співпереживати.
Фото © Facebook Крымская солидарность
