«У російському Генштабі потирають руки» – Порошенко про справу генерала Назарова
Я уважно стежу за справою генерала Назарова. Розумію її моральну і правову складність. Відчуваю суспільний резонанс. Поділяю і біль рідних українських воїнів, які загинули на борту ІЛ-76. Їх убив Путін. Більше того, він і далі збирається воювати з Україною.
Переконаний, у російському Генштабі потирають руки — відповідальність за російський злочин перекладено на українського генерала. Ідеальний варіант для агресора. А вагнерівців, серед яких були й ті, хто безпосередньо причетний до збиття літаків, російські «кроти» в офісі президента України повернули Путіну. За лічені години до того, як ті мали опинитись в руках українського правосуддя.
Людські життя понад усе, це беззаперечно. Але справа Назарова — це прецедент, який може мати далекосяжні наслідки для обороноздатності країни.
Ситуація з осудженням генерала Назарова, якщо дивитись на неї через призму холодного розуму, є не зовсім справедливою по відношенню до війська! Саме до війська в цілому і для його майбутнього. Але вона завжди буде виглядати справедливою для сімей загиблих десантників, і це їх право!
Генерала судив цивільний суд в Дніпропетровський області, чи є це справедливим по відношенню до військового командира його рівня? Не зовсім. Питання військових судів піднімалось ще при минулій владі, і це питання буде актуальним у будь-якій країні, яка воює.
Чи може цивільний суддя розуміти ступінь глибини відповідальності та наслідків для армії та, як результат, для обороноздатності країни? Навряд чи.
Просто цифри.
15 рейсів бортів з успішною посадкою.
Один з останніх, який збили росіяни, – рейс, за який судили українського генерала.
Росіяни, які приймали участь у збитті цього, одного з останніх бортів, могли бути затримані та осуджені, але через злив інформації на найвищому рівні вони уникли покарання і осудження українським судом.
Ще раз, чи справедливо виглядають дії по відношенню до генерала Назарова з боку родичів загиблих?
Напевно, і мало хто буде сперечатися з ними, бо з цієї точки зору це нереально.
Чи б’ють такі рішення по офіцерах найвищого рівня, які повинні брати на себе відповідальність та приймати рішення? Однозначно б’ють!
