Посаду президента та прем’єра в нас захопив Covid
Про карантини і карантини.
Я все дивуюсь мудрості наших керманичів
– закрити метро і загнати людей до маршруток (мені здавалось, що навпаки необхідно запустити ще більше поїздів, щоб збільшити оту саму дистанцію);
– відмінити 7 пар електричок, потім запустити дві пари електричок (здоровий глузд підказує, що потрібно запустити 10-12 пар, зробити проїзд платним повністю, і приміська електричка стане найбільш безпечним видом громадського транспорту);
– закрити держустанови, встановити якусь хрінь під назвою “надягай нацюцюрник по вихідних”, але дозволити роботу шкіл в червоних зонах. Мало того, школярі 1-4 класів можуть не користуватися масками (ви справді думаєте, що якісь умовляння чи правила можуть змусити дітей дотримуватись дистанції на перервах? Щоб ви розуміли ситуацію: в моїй школі з восьми вчительок молодших класів троє мають підтверджений діагноз, одна чекає результат тесту).
Вам не здається, що посаду президента та прем’єра в нас захопив Covid? Бо як інакше пояснити всі оці дії?
Приклад логіки дня.
Дорослі люди обговорюють повернення з понеділка дітей у школу, розмірковують про засоби, якими школа має забезпечити безпечний режим навчання, і висловлюють сподівання, що діти не перезаразяться всі та не рознесуть по родинам заразу, в чаті вайберу, де праворуч – на вкладці з фотками – висить групова фотографія дітей, зроблена на початку цього навчального року.
На фото всі діти стоять у приміщені. Купою. Тіснесенько. І, звичайно, без масок усі, окрім ненормальної Антоніни.
Дистанцію триматимуть дванадцятирічні підлітки? Таа-ак… Само собою. Авжеж.
Не чхатимуть один на одного? Сі.
Руки митимуть кожні сорок хвилин по сорок секунд? Ну, звичайно.
Дорослі люди. А вірять у казочки.
Переважна більшість моїх знайомих, які перехворіли чи хворіють на ковід, вважають, що вірус у сім’ю принесла дитина зі школи. Причому у дітей прояви мінімальні були, як ОРВІ кілька днів.
Про який розрив ланцюга зараження можна говорити при працюючих школах?
Відбувається саме те, про що попереджали здравомислячі люди. Першого вересня розпочалось навчання, з кінця вересня крива захворюваності погнала вгору неконтрольовано. Без переведення шкіл на дистанційне навчання, як мінімум, до кінця року всі інші види “карантину” будуть фікцією. І тоді це потрібно чесно визнати і не бавитися у карантини вихідного дня, нічні чи виїзні карантини.
А зосередитися виключно на стаціонарах, розширюючи спроможність, так щоб кисень, лікарі та ліки були у наявності для всіх, хто їх потребує.
Вот и начался карантин выходного дня.
По мановению величайшей руки, под чьим руководством маски были проданы за рубеж, а деньги из коронавирусного фонда пущены на дороги и сериалы.
По мановению этой руки в бары и кинотеатры будут входить полицейские, проверять, не смеете ли вы работать в запретное время.
По мановению этой руки будут составлять протоколы о нарушениях.
По мановению этой руки будут писать уголовные производства. И по её же мановению будут потом выносить приговоры.
Конечно, будут.
Ну ты же сам знаешь, что будут.
Все всё понимают. Конечно, всё понимают. Конечно, понимают, что карантин этот — до жопы дверцы.
Но будут приходить. И будут составлять протоколы. И будут писать дела, и будут проводить заседания, и будут присуждать кому штрафы, а кому шибко умному, скажем, до трёх лет, чтобы не умничал.
И они будут делать это всё с удовольствием.
Потому что: порядок должен быть — это раз. Потому что: а чё это ты, умный дохрена? — это два. Потому что: сначала подчиняйся, потом оспаривай — это три. Потому что: пошёл ты на хрен, вот почему — это четыре, пять, шесть, и десять тоже до кучи.
Но кто они, кто эти лишённые всякой человечности люди, выполняющие заведомо идиотские и, может быть, даже преступные приказы охотно и даже с некоторым садистским усердием? Откуда они взялись?
Оттуда.
Оттуда, откуда и комментаторы в фейсбуке, уверенно пишущие бизнесменам: “ничего, перетерпите, чай не обеднеете!”
Безапелляционно пишущие: “блогеру Моновой ИВЛ не давать!”
Сладострастно и мечтательно пишущие: “будете помирать в муках, задыхаться, царапать простыню и жадно глотать воздух…”
Откуда же, сука, они берутся, а?
И кто же всё-таки написал четыре миллиона доносов?
