Чергові «Свати» на тему волевиявлення

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Мене часто шокує якась нерозторопність більшості наших експертів і журналістів, неспроможність звести докупи загальновідомі факти та зробити цілком зрозумілі висновки. А, може, вони просто внутрішньо не можуть себе пересилити, щоб визнати: зєпрідєнт, якого обрали при їхній дуже активній співучасті, є звичайнісіньким шахраєм. От учора в авто слухав дорогою на радіо НВ програму “Подвійні стандарти”. Там Казарін і Мацарський (не останні ж журналісти в країні) дискутують про це “опитування” та суть першого питання. І так серйозно пробують усе розібрати. Але куди б не звернулися – скрізь тупик, безглуздя, неадекватність рішення. Уже бідаки все перебрали, конспірологію запустили, а раціонального зерна віднайти не можуть. Я так хвилин 15 ці потуги розуму слухав, а потім надокучило, переключив на “Країна FM” послухати гарну українську музику. Може, й дійшли до логічного висновку, але вже без мене.

От чому десятки аналітиків, яких за ці два дні почув, не змогли співставити три елементарні речі?

1. Ще на ранньому старті кампанії почався цей рекламний маразм “Країна – це ти”. Ми понасміхалися, фотожаб наліпили, але сенсу цієї мислі так і не зрозуміли. Далі виліз наступний вірусний слоган, який централізовано запустили на всю країну: “Буде так, як вирішиш ти”. Ще тупіше, – подумали ми. В чому сенс? І так суть виборів у цьому полягає. Ну, хіба бажання скинути з себе потребу щось конкретне обіцяти перед виборами. Мовляв: “У нас жодної виборчої програми нема. І зобов’язань перед вами нема. Бо ми ж оберемося до влади, а розказувати, що нам робити, будеш ти”. Здавалося б на такий лохотрон навіть зелений лохотрат уже не клюне. Сенсу жодного, але насміхалися ми трохи зарано. Ці зелені кретини нічого толком робити не вміють, крім одного – піару та продюсування себе прекрасних.



2. А далі появилася нова ініціатива – законопроект про внесення змін до Виборчого Кодексу щодо опитування громадської думки. Ми насторожилися, обурилися, підняли хвилю несприйняття, але з попереднім пунктом зв’язати цю ініціативу якось не здогадалися. Якщо хтось такий мудрий, що зміг усе чітко наперед (а не пост-фактум) розкласти по поличках, то знімаю капелюха. Я, як і дуже багато представників демократично-патріотичної громадськості, побачив в цьому якусь чергову єрмаківську загрозу. Пригадуєте, як у той час вони сунули що у двері, що в вікно якісь чергові зрадницькі ініціативи та заяви. От і подумалося, що таким чином, без референдуму й чітких зобов’язань, вирішили легітимізувати якусь чергову поступку жорстким вимогам пуйла. Але все виявилося значно простіше…

От лише з цим пунктом щось пішло не так. Закон не зуміли ухвалити. Спершу його фахово розгромили на профільному комітеті. Потім почалося громадське збурення й частина слуг включили задню передачу. А пізніше в Раді відбувся спалах ковіду й уже просто не було б кому голосувати. Парламент пішов на карантин. Хоча не виключаю, що таким чином Разумков вирішив філігранно підгадити своєму тупорилому шефу.

3. А тепер дивимося на третій елемент цих пазлів. Він мав іти прямим продовженням першого й другого. От ми сказали, що буде так, як вирішиш ти? Ми провели відповідний механізм, як твоє рішення зафіксувати й порахувати? А тепер ми даємо тобі питання, відповіддю на які ти й будеш щось там вирішувати. А ви що, думали, що буде так, як у передвиборчих обіцянках Зєлі про народовладдя? Наївні… Влада задає певний пропагандистський тренд у чітко лише нею (а не вами!!!) сформованих питаннях, відповідь на які й так уже наперед знає. Як і позитивне електоральне сприйняття свого питомого некритичного та, що там гратися в слова, тупого виборця.

Але неінтелектуальні системи мають одну проблему – вони нездатні до швидкої трансформації під мінливі обставини. От провели успішно пункт 1. А пункт 2 пролетів, як Верещучка над Києвом. Ніби ж пора або згортати програму, або вносити якісь суттєві корективи. А не проходить… Уже все розписано, партитури роздані акторам, кошторис затверджено й потрачено. І виконавець головної ролі виходить на сцену й зачитує наперед заготований текст. Фактично, цим зраджує, що саме опитування, як і думка народу їх зовсім не цікавить. Головне ж – класична шахрайська політтехнологія. Маєш ти змогу її реалізувати чи ні, не важливо. Головне – ти повинен запустити відповідні меседжі й викликати відповідний електоральний ефект.

Адже зараз усі три елементи об’єдналися в єдину картину. Їх верхівкою мала стати ситуація, коли головний претендент на результат місцевих виборів у ролі зєпрідєнта (такої ганьби й зловживання ніколи в Україні ще не було) нарешті зміг напередодні волевиявлення повністю сформувати й узяти під свій контроль суспільну дискусію та медіа-поле країни. Увага від усіх трешів і ляпів відвернена. Потенційний виборець підготований до того, що йому запропонують щось ключове вирішувати в майбутньому країни. А коли це ще й зводиться до класичного “Посадіть, отнять і подєліть”, то успіх божевільний. І вся ця накатана схема чітко лягає у загнану до підсвідомості партійну агітаційну фразу. Щоб ніхто не уник “правильних” висновків, як при цьому треба проголосувати не лише у відповіді на так звані питання, а й під час реальних виборів, де ділитимуть владу й ресурс, Зеленський сам особисто в чіткій прив’язці до даної ініціативи озвучив цей партійний слоган: “Україна – це ти. Буде так, як вирішиш ти”. Дешевий вуличний агітатор, курва…

Усю цю політтехнологічну схему вони напрацьовували ще десь від весни. Від першого й до останнього пункту. Але чи буде вона для них ефективною? Не знаю. Слід віддати належне значній частині нашого насєлєнія – вони таки дуже тупі й легко маніпульовані. Соціальні проблеми почали їх відвертати від Зеленського і його слуг. Появилися інші, обліплені блискітками проекти Коломойського, Шарія, Пальчевського, того ж Бойка з Медведчуком. А хтось, можливо, від реального, а не віртуального голоду взагалі думати почав і вже готовий перескочити на інший цивілізаційно-електоральний рівень… От їм і вкинули нову мильну оперу – агітацію з чітким механізмом банального серіалу. Отакі собі чергові “Свати” на тему волевиявлення…

Я сам звик думати власною головою. Тому мені ці маніпуляції зі свідомістю видаються примітивними й викликають лише огиду й відторгнення. Те саме можу з певністю сказати й про тотальну більшість моїх друзів і читачів. Але ж ця тупа й нагла схема не на нас спрямована! Не за наші голоси вони борються, не нашу увагу пробують переключити від своїх зашкварів. Для нас інші актори й інша тема: “Головне, аби не Порох, ЄС уже не та, а може, щось новенького?” І тут багато хто з нашого більш-менш мислячого середовища теж виявився не на висоті. А як поведуться ті, на кого весь цей лохотрон від Зеленського спрямований, вони ж тільки й шукають, хто б їх гарніше обдурив. Тому від усього цього “опитування” мені якось ні холодно, ні жарко. Ну, хіба дуже гидко…

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії