Коли шльондри вимагають зразкової сумлінності

Дмитро Вовнянко

Нардеп Парасюк_якого_не_впізнає_ФСБ написав, що його телефон прослуховують, що за родиною слідкують, що до нього підходять невідомі люди і кажуть незрозумілі речі… Я так розумію скоро напише, як йому здається, що його викрали, вживили чіп і під’єднали до матриці, керованої з підвалів фабрики “Рошен”…

Насправді все логічно. В комп’ютерах старе ПЗ теж часто конфліктує з новим. Я не виключаю, що залишки совісті нардепа Парасюка на якомусь етапі піднялися в останній і рішучий бій проти бажання чхати на закони країни, обкрадати машини журналістів і розсікати на крутих тачках. Це має створювати побічні ефекти.

Якщо так – все прогнозовано. Совість – приречена. Як у всякого борцуна, що дірвався до годівнички…

Я вже неодноразово писав – нічого не маю проти шльондр і пропаганди жіночої сумлінності. Мені гидко, коли зразкової сумлінності від жінок починають вимагати шльондри.

Чому Кононенко або Мартиненко мені більш симпатичні за Парасюка? Так, мудаки вони ще ті. Але розсікаючи на крутих тачках, вони принаймні не рвуться в народні герої.

Не ліплять з себе чесних і сумлінних.