Міністерство з питань стратегічного розпилу

Вчора майже непомітно відбулася публікація розпорядження Кабміну №1192-р від 30.09.2020 щодо передачі від Укрзалізниці до управління Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості двох об’єктів за адресою: вул. Лисенка 6 і Івана Франка 21/23.

Дуже сумно, що нове керівництво Укрзалізниці, замість затвердження та імплементації нової Стратегії розвитку компанії, займається ліквідацією «непрофільного» майна: дитячих залізниць і вузькоколійки, вокзалів, історичних будівель.

У той час вулицями Києва відчайдушно блукають інвестори з Alstom і CRRC, Крюківський завод досі не може зрозуміти: їм будувати вагони і потяги чи ні, відправників і власників вантажів лихоманить через нестабільну логістику, депо – на межі виживання, співробітники – на чотириденному робочому тижні.

Будівлі Укрзалізниці на Лисенка і Франка давно впадали в око різним бізнесменам, як чудова локація для готелю.
Але їм було складно це пролобіювати, бо вивести майно УЗ і продати – неможливо, оскільки це стратегічний об’єкт і заборонений до приватизації. А от передати іншому міністерству, далі міністерство ліквідовується як неспроможнє – і ось нарешті легко створити омріяний готель.

Історична будівля Укрзалізниці на Лисенка, яка проектувалася саме для неї ще наприкінці ХІХ століття, потребує значних інвестицій для нормального функціонування державного органу. Ще в 2016 році, коли ми оцінювали її стан, було необхідно декілька сотень мільйонів гривень для капітального ремонту. В будинку на Франка розміщений Головний інформаційно-обчислювальний центр УЗ, себто всі автоматизовані системи управління вантажним і пасажирським рухом. Їх перенести в інше місце не вдасться навіть фізично, хіба що матрос уРуський зайде з сокирою і розрубає всі сервери та кабелі.

Тому дуже сподіваюся, що уЗеленські забудуть про цю кримінально-захоплюючу авантюру, скасують за місяць дане розпорядження як нереалізоване і займуться нарешті роботою.

До речі, чи можна запитати, а які бодай проміжні результати новоствореного з такою помпою Міністерства з питань стратегічних галузей України?
16 липня 2020 року призначено цілого Віце-прем’єр Міністра з загадковою біографією. І…?
Які галузі стратегічні? Де стратегії для стратегічних галузей? Яке фінансування і точки росту?

Наразі, єдине, що я почув, – це боротьба за Укроборонпром. Але це змагання не ідей чи команд, а боротьба за тіньові потоки.

Якщо складно з ідеями і баченням, пропоную власні. Навіть не чіпатиму аерокосмічний кластер, де начебто експертиза у ВПМ має бути високою.

1. Щороку ми інвестуємо 2-5 млрд доларів у ремонт дорожньої інфраструктури. Близько 50% вартості асфальтобетонних доріг – імпортний бітум. Отже, щороку ми платимо 1-2 млрд дол іноземним виробникам бітуму. Чи можна було би провести нараду з українськими компаніями і запустити з державною допомогою виробництво бітуму в Україні?

2. Щороку українські компанії витрачають мільярди гривень на закупівлю дорожньої техніки. Чи можливо запустити її виробництво спільно з провідною світовою компанією в Україні, маючи гарантований ринок збуту? Те саме стосується сільгосптехніки: провідна держава-експортер аграрної продукції імпортує левову частку техніки, майже нічого не виробляючи самостійно.

3. Українські міста впродовж наступних 5-10 років мають замінити близько 20 000 тролейбусів, купити мінімум 4 000 трамваїв, а ще краще 12 000! Чи може держава запустити дешеву довгу лізингову кредитну лінію для українських міст і спільно з провідними світовими виробниками на базі існуючих українських підприємств розгорнути повноцінне виробництво муніципальної техніки?

4. Те саме стосується Укрзалізниці: вантажні електровози, швидкісні та регіональні пасажирські потяги, електрички.

5. Про запуск виробництва промислового скла на базі існуючих кварцових кар’єрів, титанової губки на базі існуючих ГОКів, батарей для електрокарів і самих електрокарів, розвиток меблевої галузі – навіть не нагадуватиму…

І таких проектів ще може бути більше десятка. Цикл від підготовки до запуску – 3-5 років. Це якщо в турборежимі та знати як.
Десятки тисяч нових високооплачуваних робочих місць по всій країні. На порядок вищі надходження до бюджетів усіх рівнів, оновлення економіки і основних засобів виробництва, банки вкладають кошти не у ОВДП, а кредитують реальний сектор економіки.

Якби я вірив, що Зеленський досидить до кінця свого єдиного терміну, то його команда мала би перейматися: а з якими результатами ми підемо на другий термін?
За що люди захочуть нас переобрати?
За корабельні сосни?
За корупцію і схеми єрмаків?
За вижити і випетляти?
Чи за переїзди між державними дачами, з вулиці Банкової на Європейську площу і назад?

На фото: Віце-прем’єр міністр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський