«Диверсифікація олігархів» по-українськи від Зеленського

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Усі ми пригадуємо, як перед виборами Володимир Зеленський клявся, що звільнить Україну від впливу олігархів. Ну, «обіцянка-цяцянка, а дурному й радість», – каже народне прислів’я. Це «звільнення» ми добре відчули на собі за останні півтора роки. Але деякі зміни в ставленні Зеленського до олігархів таки відбулися. Це можна назвати диверсифікацією олігархічних впливів і на економіку держави, і на самого Зеленського.

Іноді для порівняння корисно переглядати інформаційні та аналітичні програми різних каналів із цілковито відмінними власниками.

Ще до кінця 2019-го «Інтер» (щонайменше 61% акцій належать особисто Дмитру Фірташу) ставився до чинної влади прохолодно і ознак медійної підтримки не виявляв. Упродовж 2020 року ситуація почала доволі динамічно змінюватися. Але від раннього старту виборчої кампанії до місцевих рад телеканал став приділяти Володимиру Зеленському та його партії навіть більше уваги й позитивного контенту, ніж лідерам «Опозиційної платформи – За життя», які, по суті, керують каналом.



Ситуація більш, ніж дивна. Цілком зрозуміло, чому канал, співзасновники якого стали фундаторами ОПЗЖ, активно підігрував Зеленському перед президентськими виборами – тоді так вчиняли всі олігархічні та проросійські медіа-групи. Їм було необхідно усунути попередню владу. Але місцеві вибори – це поле електоральної битви якраз між ОПЗЖ та «Слугою народу». Партія свій електоральний резерв бачить саме у вчорашніх виборцях, які проголосували за Зеленського. Не від ЄС чи Голосу їм перехоплювати голоси. І тут найпотужніший медіа-ресурс акціонерів партії починає так активно працювати на реального конкурента.

Такі речі змушують шукати причини й приховані мотиви. Останнім часом вдалося трохи порозпитувати декого із слуг та їхніх політтехнологів і трохи співставити окремі факти. Пазли почали складатися. З тих даних, які іноді розказують люди з команди Зеленського, випливає: від групи Фірташа надходить не лише медійна «спонсорська допомога». Відбувається відверте фінансування виборчої кампанії.

Навіщо ж така «доброчинність» Фірташу? Який імідж можна примножити, фінансуючи владу, сприйняття якої людьми стрімко летить у прірву? Ну є ще сьогодні значна частина виборців, які готові голосувати за Зеленського і його партію. Але їх відсоток неухильно знижується, а скандали й відверто корупційні та зрадницькі дії можуть лише заплямувати того, хто продемонструє свою підтримку цій владній команді.

Дійсно, олігархи частину своїх прибутків завжди спрямовують на певні меценатські проекти, Фірташ тут не виняток. От тільки від волонтерства простих українців та суспільно відповідального бізнесу така доброчинність олігархів далека, як небо й земля. На відміну від волонтерів олігарх просто так не стане роздавати гроші. Навіть за найблагороднішим меценатством переважно криється дуже прагматична мета. Пригадую, як колись казав мені один старенький священик: «Коли не бачиш чіткого, зрозумілого й добропорядного мотиву якоїсь дії, знай, що мотивом є лише гроші».

Дмитро Фірташ якось випав із поля зору політологів під час переліку олігархічних впливів. А дарма. Бо, попри тривале перебування у Відні й майже повне зникнення з інформаційного поля України, він не став ні біднішим, ні менш впливовим. А вже апетити олігарха точно не зменшилися. І Зеленський – саме та людина, яка могла б допомогти їх втамувати. Медіа- й фінансову підтримку команді Зеленського Дмитро Фірташ та його партнери не особливо популяризують, бо їм потрібно отримати не сумнівну славу, а безсумнівні дивіденди.

Бізнес-імперія Фірташа трошки схудла за минулі роки, коли, попри всі конспірологічні теорії й легенди, йому так і не вдалося домовитися ні про своє безпечне повернення в Україну, ні про преференції для бізнесу. А це літо для Фірташа стало дуже успішним. Суд раптом прислухався до «аргументів» (тільки не Фірташа, а влади) і скасував рішення АМКУ про примусовий розділ азотного бізнесу олігарха – корпорації Ostchem за зловживання монопольним становищем на ринку міндобрив.

Рішення це завідомо неправосудне, бо те, що фірташівські «Азоти» в 2014-17 були реальними монополістами, – річ на ринку відома всім. Ще велике питання, чи не принциповість попереднього голови АМКУ в справі компаній Фірташа стала підставою для його звільнення та призначення сусідки й подружки родини Зеленських. Апеляцій, звісно, очікувати не слід.

Після 5 років протистояння з державою раптом Фірташу дуже легко вдається домовитися з владою про те, хто буде визначати рівень виробничо-технологічних втрат газу в мережах облгазів, більшість з яких контролює він сам.
Але поки ще не все Фірташу реально вдалося «порішати». Зараз Кабмін ще впирається проти вимоги олігарха обкласти імпорт добрив 30% квотою. Можна лише уявити, як закріпиться монопольне становище олігарха на ринку, якщо уряд дослухається до цієї вимоги.

В будь-якому випадку, цьому уряду пророкують недовге життя. До кінця року він має взяти на себе весь негатив за соціальне становище й результат виборів, а в новому вже можуть з’явитися й протеже від Дмитра Фірташа. Та й у «найчесніші суди» вже скарги готуються… Саме тому «Інтер» такий лояльний до влади, а фонди правлячої партії такі щедрі.

За підтримку на місцевих виборах заплатить держава. Оборудки Фірташа, які вже йому вдалися, вдарять по аграріях та економіці: судячи з озвучених розрахунків, втрати економіки становитимуть до 240 мільйонів доларів. Заплановані ж Фірташем схеми вплинуть на кишені простих громадян. Для покриття захмарних апетитів олігарха людям, у яких нема газових лічильників, піднімуть норми споживання в 1,6-2,6 рази. Експерти заперечують потребу в таких змінах, але тепер апелювати вже нема до кого.

Підкреслю: мова йде лише про місцеві вибори. Навіть уявити боюся, які мільярдні ресурси держави віддадуть олігархам за підтримку на парламентських чи президентських. Отака вона – «диверсифікація олігархів» по-українськи від Володимира Зеленського.

 

Фото © Simon Dawson/Bloomberg

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії