Грантоїдське

На вчорашній мій допис про інвазійні види трансформери (золотарник канадський) було кілька коментарів об’єднаних спільним настроєм. Приблизно в них звучить таке:

– грантоїди нас залякують, щоб потім на цьому наживатися.
– нічого страшного, він потім сам зникне.
– він займе свою нішу і не принесе ніякої шкоди.

Якби людина свою здатність до абстрактного мислення використовувала заради прогресу так, як вона робить для самовиправдання, то я добирався б до роботи індивідуальним телепортом, а не оселедцем в маршрутці. Теорії змови і заперечення очевидного – прекрасні інструменти для виправдання своїх дій чи бездіяльності.

Я вже втомився доводити людям очевидне. І, мабуть, не я один. Хочеться помити руки, обтрусити пилюку і повернутися на гору. Прирівнювання доступу до інформації та знань виявилося міфом. Експертне середовище зникло. Тепер будь-який мережевий горлопан може начіпляти на людину зі знаннями та досвідом ярликів і виглядати всезнаючим героєм в очах своїх недалеких послідовників. Це не лише про цю комічну ситуацію із золотарником. Це і про COVID, про політику, освіту, науку, техніку…

Але зроблю невеличкий камінгаут. Так, я – грантоїд. Однак… Однак, із трьох грантів, які маю цього року (два міжнародних і один національний) жоден не стосується інвазійних видів. І минулого року двох грантів (міжнародний та регіональний) не стосувалося. Єдиний, хто фінансує дослідження цих видів, є наш університет – ми маємо дипломні та магістерські роботи на такі теми. Уся моя інформація про ці види – це побічний продукт зовсім іншого дослідження. І навіть моя часта участь в міжнародному семінарі, присвяченому синантропним рослинам, – це лише спосіб поділитися інформацією з тими, хто цим займається спеціалізовано. Грант легше отримати на поширення якоїсь нової інвазійної гидоти ніж на боротьбу із нею. Кошти, які ідуть на останнє, розтікаються химерними бюджетними коридорами. Їх піднімають люди, не здатні навіть відрізнити золотарник канадський від амброзії полинолистої. Саме через їхню плутанину Goole кидає обивателю не ті фотки.

Наприклад, Головне управління держспоживслужби в Рівненський області, Фастівська державна районна адміністрація, Шаргородська державна районна адміністрація… Ці поважні установи розмістили на своїх офіційних сторінках фото не тих видів. Що вже казати про численні регіональні видання. Сплутати золотарник із амброзією дуже складно – подивіться на листки.

Цікаво, якщо ці люди не розрізняють види, як вони витрачають гроші на боротьбу з ними? А винні у всьому ми вчені-грантоїди…