Дві партії, два з’їзди
Два вчорашні з’їзди: Європейської Солідарності та Слуг Зеленського… Різниця між ними не емоційна й навіть не політична. Більше того, навіть не цивілізаційна, а еволюційна – як між недоношеним викиднем зародка гібона та Гомо Сапієнс – Людиною Розумною. Навіть детально розписувати все це нема потреби. Хто не дивився вчора прямої трансляції форуму ЄС, перегляньте в записі.
Щодо зібрання СН, то їх переглядав епізодично, але й того для мене було забагато. Який еволюційний розрив між Президентом Порошенком і какім-то стрьомним чювачьком Зєлєнскім! Але тут уже нічого нового для нас нема. Показовий загальний рівень, емоційний настрій, атмосфера, знаковість одних і дрібність та моральна убогість інших учасників. Я не хочу абсолютизувати. Знаю, що серед слуг випадково попала в Раду (а поза парламентською фракцією й номенклатурою на місцях там більше ніякої партії не існує) деяка кількість адекватних людей. Але на тому зібранні їм приклеїли чіткий і однозначний ярлик “мікробів у здоровому партійному організмі”. Їм, а не бужанським, дубінським, шєвчєнкам і іншій олігархічній та пропутінській погані. Так, не виключаю, що серед делегатів з’їзду ЄС міг опинитися хтось, кому там краще б і не бути. Хоча ця партія пройшла настільки суттєву трансформацію, що хочеться вірити, такі випадки, якщо й будуть, то лише як унікальні. Але загальна картина неймовірно відрізнялася не на користь нинішньої партії зеленої влади.
Слухати доповідачів на форумі ЄС було справжнім задоволенням. Про Порошенка вже й не кажу – від нього ми завжди очікуємо дуже високого рівня й не залишаємося розчарованими. Але ж який шикарний тролінг від священика ПЦУ Дедюхіна! А вишуканість і аристократичність Погребиського! Там про всіх можна говорити лише з патетичними епітетами.
Дуже символічним стало й обрання місць проведення обох з’їздів. Слуги звично збираються в перезахопленому від попередніх злодіїв приміщенні – вертодромі Януковича. Хто призабув, нагадаю: ще недавно саме ця споруда, зведена на вилучені з бюджету астрономічні кошти, усіма нами сприймалася, як один із зримих символів корупції поряд із Межигір’ям. Кажуть, що іноді самі стіни формують думку й сутність. Так уже не вперше із слугами відбувається…
ЄС зібралася не на подвір’ї комплексу, де розміщений центральний офіс партії (там також це можна було організувати), а за яких 100-200 метрів далі у дворі музею Гончара. Те, що саме цей музей у найновітнішій нашій історії вже також став символом – не треба нагадувати. От тільки символом протистояння дикості й тупості злочинної влади.
Ще кілька слів щодо суті, бо про деякі деталі згадують далеко не всі. А окремі моменти є важливими. Хтось може запитати: чому на форумі ЄС не затверджували кандидатів від партії, а в слуг ця процедура відбулася? Чому в ЄС більше говорили про велику загальнодержавну політику, а не про каналізацію й комунальні проблеми, які й є суттю роботи місцевого самоврядування. Як ми вже переконалися, місцеве самоврядування та мери – це не тільки вивіз сміття й ремонт доріг, а ще й політична визначеність і протистояння (або сприяння) сепаратизму, олігархічним впливам, волюнтаризму й узурпаторським настроям центральної злочинної влади. Але про все по черзі.
Отже, партійний з’їзд не висовує кандидатів у мери та місцевих депутатів. Це не його функція. Цим мають займатися відповідні місцеві партійні конференції. Але в слуг нема реальної партії та місцевих її організацій! Точніше, вони зареєстровані й функціонують, як доповнення до обладміністрацій. Тому й довелося саме вищим партійним органом, яким є партійний з’їзд, визначати хоча б кандидатів у мери обласних центрів. Хоча насправді їх призначили в канцелярії президента на Банковій у абсолютно недемократичний спосіб. От, як у Полтаві: тамтешня нардепка від слуг пролобіювала на мера місцеву активістку (не знаю: позитивну, чи ні, але це було б, принаймні, дійсно “нове обличчя” та й не таке вже зовсім некомпетентне). Її спершу ніби й Зеленський схвалив. А потім привели до нього групу місцевих забудовників (підозрюю, що не з пустими кейсами) і ті перелобіювали на свого керівника однієї з будорганізацій – він і буде кандидувати в мери…
У ЄС партійні структури є і вони реальні та доволі потужні. Так, у деяких є серйозна проблема. І вона називається – колишня до реформування БПП. Та структура, з якою йшли на вибори парламенту(2014) і місцеві(2015) була плодом компромісів, об’єднання місцевих та загальнонаціональних еліт, різних майданних та пост-майданних середовищ. А під чинного президента тоді прагнули підтягнутися усі, кому не лінь. У тому ж Києві БПП – це був практично Удар Кличка з усіма його мінусами й плюсами. Партія на центральному рівні повністю оновилася. Наскільки знаю, цей же процес активно пройшов і на місцях. Там і очищати багато не треба було. Після торішніх президентських виборів більшість кон’юнктурників як вітром здуло. Більшість організацій повністю оновлені й очищені. Чи можливо, що в окремих областях щось пройшло не так або не до кінця? Можливо. Про це часто пишуть у фейсбук. Хоча пару випадків уже переглянув – виявилося, що переважно були інформаційні диверсії або зведення порахунків від незадоволених. Але десь дійсно можуть виникнути якісь прогалини. На це й є місцеві вибори, щоб на місцях люди могли краще оцінити якість партійної роботи, а партія опісля відреагувала оргвисновками. Тому на з’їзді ЄС провели тільки одне значиме голосування, без якого партія не може входити у виборчий процес. Делегати одностайно підтримали рішення про доручення місцевим партійним організаціям і осередкам узяти участь у виборах на всій території України відповідно до Виборчого Кодексу. Бо самі місцеві організації без такого загальнопартійного рішення не можуть брати участь у виборах за власним бажанням і на власний розсуд. А далі центральний штаб має координувати, контролювати, сприяти, десь і фінансувати…
І ще одна важлива річ із з’їзду ЄС – це політичне визначення. Знову ж, критики скажуть: навіщо на цьому з’їзді говорити про політичне позиціонування партії в питаннях зовнішньої та внутрішньої політики? При чому тут НАТО, ЄС, Армія, Мова, Віра? Так. Це не теми місцевих виборів і 95% щоденної праці органів місцевого самоврядування. Але…
Найперше, є ще тих 5%, які у визначальний момент стають критично важливими для усієї країни. А є й технічний відбір кандидатів і питання можливого об’єднання, приєднання, створення союзів, майбутнього формування коаліцій у місцевих радах. Будуть і другі тури мерських виборів, зокрема, в містах, де кандидат від ЄС не пройде в другий тур. А вибори руками фракції слуг у нас перетворилися на майже тотально партійні. Озвучені принципи мають бути маркерними. Ті, хто підтримують ідеологічні принципи партії, можуть бути кандидатами від неї, а хто ні, то, вибачайте, таки ні. І можна домовлятися, десь спільно боротися, десь взаємно звільняти виборче поле потенційним партнерам та однодумцям. А ворогам, які б вони не були компетентні, підігрувати категорично не можна. Про це і йшлося у виступі Порошенка та більшості делегатів.
Ну і останнє. Вибори – це завжди не лише “За”, але й “Проти”. І тут ми побачили мудрість державного діяча Петра Порошенка. Особливо на фоні усяких дрібних вискочок від деяких новоявлених партій із самооцінкою месії. Порошенко чітко відзначив, що ворог для ЄС на цих виборах – лише проросійські політсили. Найперше – це ОПЗЖ. Проти неї боротися скрізь. Заради зниження її результату й шансу на здійснення проросійськими політиками реваншу можна йти на домовленості з конкурентами й відвертими опонентами (але не ворогами!). Щодо слуг, то представників злочинної влади слід максимально поборювати, але, як сказав Порошенко, щоб не завдати шкоди Україні.
Ця теза викликала певне нерозуміння. Поясню. У областях та громадах, де проросійські сили не мають шансів, головним злом буде саме партія СН. Там проти неї слід боротися безкомпромісно, навіть домовитися з іншими партіями, щоб не дати прислужникам жодних шансів. Але там, де є шанси на перемогу проросійських сил, слід стримати запал і цілком закономірне бажання відігратися на слугах режиму за все скоєне ними зло. Конкурувати, але з оглядом на те, щоб своєю затятою боротьбою не підіграти злісним ворогам самої Української Держави. Ось у чому сенс цих слів. Про ідеологічно споріднені партії й мови нема – де можна, спробувати об’єднатися чи взаємно поступившись в окремих населених пунктах, гарантувати патріотичним силам максимум у місцевих радах та на мерських посадах. Де домовитися не вдасться, спокійно конкурувати, не опускаючись до рівня торішніх випадів Вакарчука чи цьогорічних їхньої ж Рудик. Навіть із свободівцями в ряді регіонів можна домовитися й співпрацювати, бо на місцях там відповідальності більше, ніж у їхніх центральних босів.
Отакі десь загальні оцінки подій учорашнього дня.
