Чи на часі Великий Герб для України?

Зараз в мене полетять капці. Тож наголошую, що це – моя особиста думка.

Але я щиро вважаю, що Великий Герб для України просто надлишковий. І можу це аргументувати.

Якщо коротко – ми пропустили ту епоху, коли такі були потрібні. І введення його зараз буде виглядати мавпуванням традиції, яка вже відступила. Ну щось на кшталт як на ділову зустріч прийти у накрохмаленій перуці.

Традиція розлогих та пишних гербів припадає на конкретний регіон та епоху. Починається з пізнього середньовіччя у Західній Європі, приходить на українські терени через поляків вже за Ренесансу. Першопочатково геральдика прив’язувала герби до родів, а до держав – вже набагато пізніше. Щоб ви розуміли, Великий Герб Російської Імперії затвердили лише наприкінці 19-го сторіччя, коли в світі традиція вже відмирала. Подібні Великі Герби – це пережитки феодального світосприйняття, коли державний суверенітет сприймався через кровне право монарху на успадкування титулів та земель. Саме тому Великий Герб тієї ж РІ включав у себе малі герби земель, що входили до її складу.

Паралельно з кінця 18-го по початок 20-го сторіччя епоха традиційної геральдики поступово відходить. Традиційні герби замінюють національні емблеми. Так, у США взагалі – сюрприз – немає державного герба. Є Велика Печатка США, ще й двостороння. У Ізраїля є герб, але ми звикли сприймати його національним символом не його, а Зірку Давида – фактичну національну емблему, що прикрашає його національний прапор. Сучасний герб Греції дуже простий, фактично спрощена версія флагу.

Складні герби та великі герби:

– бережуть (не завжди) ті нації, в яких це елемент історичної тяглості,
– або впроваджують ті, що люблять ви**уватися.

Україна зробила дуже кльову штуку, впровадивши свого часу в якості малого герба особистий знак Володимира Великого. Цей знак – з догеральдичної епохи, себто він СТАРШИЙ за європейські герби. Це така крута претензія, на яку ми, втім, маємо право. При цьому він паралельно є гідною національною емблемою: він водночас достатньо простий та достатньо оригінальний, він впізнаваний і виглядає так, що свого часу на Олімпіадах іноземці купували значки, навіть не знаючи, що це взагалі таке – просто виглядає симпатично. Це класний бренд, це – сила.

Спроба створити на його основі Великий Герб буде поміщенням його у невластивий контекст. Взяти особистий знак Володимира, навісити збоку фамільний герб галицьких князів, з іншого боку – печатку (так, це печатка) Війська Запорізького, та прикрасити це фінтіфлюшками? Дуже приблизна аналогія – це якби на руїнах Херсонесу, там, де Базиліка в базиліці, побудувати збоку копію Кам’янецького замку, вежі зробити в стилістиці українського бароко з грушовидними банями і позолотити усе так, щоб Пшонка зажмурився. Воно усе класне у власному контексті, а спроба це зліпити і зробити з цього Великий Герб, сама концепція якого застаріла на пару сторіч і властива для феодальних держав з давньою монархічною традицією, якою Україна не є – ну для чого, який сенс, окрім “щоб було” і “щоб як у сусіда, тільки вищий”?

Я розумію, що у 90-ті українська еліта знаходилася у процесі творчого пошуку, щоб не сказати “мацання”, але зараз вже можна підійти до питання більш розсудливо.

Dixi.