Краще, щоб це не сталося у нас, але…
Давайте уявімо на секунду, що Зе досидів до перевиборів, і його переобрали, і до моменту перевиборів він пересаджав усіх-превсіх опозиціонерів, крім вождів Д7. Ну от так вийшло. І йому це вдалося. Порошенко загинув у в’язниці, Турчинов загинув, обидва при підозрілих обставинах, Яценюк поїхав у Чечню і там загинув, коротше, неважливо, отака ситуація, нікого немає, всьо, ми останні. Вакарчук зайнятий, записує новий альбом.
І от проходять там якісь виборчі процеси, і зрозуміло, що весь протестний рейтинг – ну він наш. Немає більше за кого голосувати, всьо. І цього рейтингу прям дох*я. І точно зрозуміло, що якщо ми дійдемо до влади, то Зе жопа, ми його будемо судити за кожен чих, і всіх його подільників також, протягом всієї каденції.
І ото Зеленський стоїть перед необхідністю того, щоб нас заблокувати. І приймає рішення посадити Гудименка, бо він найгучніший.
Це, зрозуміло, нас надзвичайно радує, ура, свою манделу нарешті виростили, клас, Швець готується записувати роліка, як він після перемоги кричить “Юра! Юра!”.
І тут, зрозуміло, саджають Швеця, як найнеприємнішого. У, сука, кажемо ми, і продовжуємо з підвищеним ентузіазмом, бо рейтинга ж все більшає, а народ все мобілізованіший. Після чого саджають Колумбета і Трегубова, бо вони ветерани, за тероризм, знаходять там у них ядерну боєголовку зі слідами тротила в кишені штанів при обшуку.
Залишається один Щедрин з вождів. І тут як тільки Щедрин записує відосік на тєму “товаріщі, не здайомся, все ок, не 3,14діть, ітті”, прямо в прямому ефірі пакують і його.
Залишаюсь я, як я є уже не вождь, но хоча б рукі помнят, треба повертатися до оперативного керівництва.
Як я в таких умовах поставлюся до розмови з СБУшнікамі “братан, давай ты сольёшься, и всё будет хорошо, а если нет, то ты ж видишь, что бывает”? Я сподіваюсь, що проявлю себе саме так, як про мене думають мої хейтери – як безсердечна цинічна сволота, яка думає тільки про власну вигоду, і скажу “спасибо, ребята, что избавили меня ото всей внутрипартийной конкуренции, я теперь лидер оппозиции, а вы ковыляйте потихонечку. И смертью Гудыменка в камере мне не угрожайте, он мне и так никогда не нравился”. Оскільки я і справді дуже цинічний соціопат, є шанси, що на таку поведінку мене вистачить.
А після цього саджають ще й мене, зрозуміло.
Після чого приходять наші жінки і кажуть “Шо вы тут, дяди, мы за вас, кароч, отмотаем кампанию, бо люди кажуть шо треба”.
І роблять кампанію. І звичайно, що виграють по правді, але програють по даним ЦВК.
Після чого вся Україна чомусь не витримує, ну вот така остання крапля, що наші шість жінок достукалися навіть до тих, до кого ми шестеро мудил ніколи не могли достукатися. І тут починаються прям небачені двіжі. Прям по всій країні одночасно.
І в цей момент СБУ, або там МВС приходить до наших жінок і каже щось на кшталт “Детей твоих убьём. Уё*ывай, подруга”. І схоже, що це правда, що вб’ють, тому що по всій країні інших дітей уже вбивають.
Що в цих умовах будуть робити наші жінки, я не знаю і не хочу знати. Є пара підозр, що вони також соціопати і замість сім’ї оберуть Вальгаллу, але до кінця думати ці думки не хочеться. Але думаю, що якщо вони після цього зберуть речі і поїдуть з країни, то я не буду їх засуджувати.
Це, власне, все, що я хотів сказати стосовно цієї панночки в Білорусі, якій зараз пред’являють, що чомусь вона не стала лідером опозиції, не пожертвувала дітьми і не пішла до кінця.
