Вибач, Арміє… Тримайся там!

Юлія Мендель про припинення вогню: «За цей тиждень українська армія показала себе мудрою. Якщо з того боку провокують на конфлікт, а відтак – і зрив хиткого режиму припинення вогню, а з цього не дають себе провокувати – це прояв мудрості та відданості миру».

Будь розумнішою, українська арміє, ти ж дєвочка. Хай вони плюються і кидаються камінням, не звертай уваги. Хто перший обзивається, той сам так називається.

Будь вища цього, українська арміє. Війна – справа дурних і молодих, а ти не дурна. Відступай, тікай, ховайся, ціліша будеш. Хай «та сторона» приходить, а вас нема вдома. Як то кажуть, я прийшов – тебе нема, підманула-підвела, ла-ла-ла.

Будь хитрішою, українська арміє. Хай вони попоганяються за тобою. А ще краще іди додому, чого сидиш на сонці, паришся? Твій главком уже закінчив війну, він поняття не має, що ти робиш на фронті.

Насєлєніє теж не знає. Кажуть, ти заробляєш на війні. Кажуть, ти гребеш страшні гроші, кажуть, у тебе бізнес такий. Кажуть, твої сержанти кожен тиждень по машині вивозять, а генерали маєтками обклалися, як пес реп’яхами.

Кажуть, тебе ніхто туди не посилав, ти сама пішла бомбить народ Данбаса. А для чого їх бомбити, арміє? Ти думаєш, на Данбасі народ якийсь інакший, не такий як у тебе за спиною?

Подивись на їхнього Президента, арміє. Вони ж самі його привели, на руках винесли, він же не змінився, він такий, як був із самого початку, і таким вони його захотіли.

Його захотіли, а тебе ні, арміє.

То що нам з тобою робити? Я ж теж у меншості, у мізерній меншості тут, я вже сама сумніваюся, чи я є насправді, а чи я «бот». Вони кажуть, що ми усі боти, ти чула, арміє?

Скажи, тобі достатньо мене і таких як я? Якщо нас тут один із десяти, а може і менше. Я не знаю, я сумніваюся, я питаю: чи наше існування тут – достатня причина для тебе, щоб стояти там?

Вибач, арміє.
Не слухай мене, арміє. Я зараз піду, на дітей гляну, абрикоси позбираю, і мене попустить. Я тобі потім абрикосове варення передам, добре?

І на Юльку не зважай. З Мендельшою ми тут самі з бабами розберемося, ти навіть вухом не веди.
Тримайся там. І хлопцям нашим скажи, хай тримаються. І дівчатам.

Идёт ёжик по лесу, глаза выпучил и бубнит:
– Не пукну! Не пукну!.. Ой… Это не я. Это не я.

Не смешно? Конечно, не смешно, это анекдотец уровня детского садика для детей с особенностями развития. А если представить, что по тому же принципу работает центральная власть, то уже смешнее, да.

С 27-го июня у нас ПОЛНОЕ прекращение огня на Донбассе. Полное прекращение у нас. На Донбассе. Полное. Ну то есть тиша такая, что слышно звуки пищеварения у полевого сверчка. Или таки ой? Да, всё правильно. Хреначат, родимые, ежедневно. Вот прям с первого дня перемирия как начали, так и не останавливаются.

К слову, это уже четвёртое прекращение огня при президенте Зеленском:

– первое состоялось прям сразу после инаугурации маленького хрипатого миротворца, с 21.06.2019. Тогда запретили все калибры нафик, чтоб уж наверняка. И вот прям в том же месяце обстрелы снова начались.
– в октябре 2019 наш генералиссимус на каблуках и в колготках начал разведение войск и под эту тему непременно прекратил всякий огонь. Стрелять начали почти сразу, причем прилетело даже патрулю ОБСЕ. Ибо нехрен шастать там, если ты слепой и глухой как патруль ОБСЕ.
– в декабре в Париже Меркель, Путин, Макрон и Зе договорились не стрелять с 1.01.20. В первый месяц «тишины» было зарегистрировано 250 обстрелов, 12 погибших, 38 раненых.

«Загалом за перший рік президентства Зеленського (від дня його інавгурації і до середини травня 2020-го) на Донбасі було зафіксовано 4 640 порушень режиму припинення вогню. За цей період загинув 91 український військовий, 489 отримали поранення.» – по данным аналитиков интернет-издания «Слово и дело».

Если кто-то там уже уселся вдолбить в клавиатуру фразу «А что, при вашем Порошенке не стреляли?», выдыхай.
При нашем Порошенке тоже стреляли.
При нашем Порошенке тоже гибли и получали ранения бойцы. Но.
При нашем Порошенке не было приказа не отвечать.
Не было во главе ТКГ старого комуняки Кравчука, который беседовал бы со Скабеевой, рассуждая, чего там хочет ДНР и ЛНР, каких статусов и реверансов.
Ни одна тварь не смела вякнуть о том, как Украина должна переписать Конституцию, чтобы туда удобно вписалась раковая опухоль и проросла сосудами, которые ее снабжали бы ништячками. Я реально в ахуе – сидит это уё*ище и на малоросском, лакейском варианте х*ёвого русского рассказывает, как бы нам так прогнуться, чтоб России нас дружить удобнее было.

При Порошенке не было ни одной ТП типа Мендель, которая всунув свой неизысканный е*лет в монитор, сказала бы: «Если с той стороны провоцируют на конфликт, а с этой не дают себя провоцировать – это проявление мудрости и преданности миру”.
Я устала от того, что всякий раз, когда я лезу почитать новости о деятельности своего, бл*дь, ПРЕЗИДЕНТА, мне протягивают полную ложку с горкой говна. А е*лет Мендель объясняет, почему это вкусно.

Не надо, Юленька. Не парься.
Я – пожилая девочка, которая взрослела в Мариуполе в 90-х. Я знаю правила для выжить и не оскотиниться лучше тебя.
«Не провоцировать» – крайне неподходящее слово для ситуации, когда у тебя отжали Крым и кусок Донбасса. Когда жизни тысяч и тысяч украинцев стерты с листа насовсем.
«Не провоцировать», солнышко, когда тебя пытается вые*ать в подворотне толпа гопников, самую чуточку поздно. И варианта традиционно три. Убегать, драться или «проявлять мудрость и преданность миру». Только после «проявления мудрости» не забудь к гинекологу сбегать, к проктологу и к венерологу. И это только в том случае, если выживешь. Мудрая ты наша, непуганая лань. Ёжик, сцуко…