Проклятие Журавля (видео)


Serg Marco

«А сейчас я хочу спросить Володю. Вова, где ты был, когда бабушка развязывала из платочка последние 100 гривен и отдавала волонтерам, чтобы мы везли в армию. Где ты, гнида, был, когда моему сыну ломали пальцы, вырывая автомат? Почему ты не был возле народа Украины? Кого ты слушаешь? Вы тело Украины обмазали гнидотой разной. Вовочка, проснись! Народ вас сотрет с лица этой оплаканной земли. Я проклинаю тебя и все отродье, которое вокруг тебя», – заявил отец погибшего воина.

Это слова прозвучали от отца погибшего воина Ярослава Журавля перед Офисом Президента.

Честно сказать, когда я это услышал, меня огорошило немного. Во-первых, от ненависти и боли, звучащих в каждом слове. Это какой-то концентрированый поток боли, рвущейся изнутри, а не слова. А во-вторых, от того, что был не согласен с этим проклятием. Президент, будь то Порошенко или Зеленский, в нашей ситуации будет стоять перед фактом гибели своих воинов. И не сможет этого избежать. Потому что Россия. Потому что война. Потому что ты не можешь закрыть каждого бойца, остановить перед ним пулю. Как бы тебе не хотелось. Потому что убивает не Президент, а враг. И потому ни Порошенко, ни Зеленский этого не заслуживают. Это тяжелое, болезненое ярмо которое приходится тянуть главнокомандующему.

Так я думал эти дни.

А сегодня мне попалась фраза о том, что Зеленский взял вопрос по эвакуации Ярослава Журавля на личный контроль. А когда выяснилось, что морпех погиб, то, даже не прокомментировав ситуацию, отморозился.

И вот тут меня порвало.

Ты, Вова, решил, что умирающий морпех – это как открытие новой больницы? Новой дороги? Место, куда можно в случае выполнения сроков прийти и перерезать ленточку, а если деньги разворовали и ничего не вышло, то проигнорировать событие? Серьезно?

Я, конечно, понимаю, что если бы Ярослав выжил, то ты бы стоял с какой-то медалью у его кровати под софитами камер. Ну а раз не выжил, то предпочел забыть. Это ж токсичный кейс. Чего его вытаскивать наружу? Как сценарий, не прошедший редактуру, кинул под полку и забыл. Только Ярослав – не отработаный материал. Это человек, который умер за Украину. А мы делаем все, чтобы этих людей помнили.

А значит… Вот тут тот случай, когда я хотел бы, чтобы это проклятие достигло цели. Просто как ответка за мерзость, при которой роль умирающего бойца была низведена до неудачной пиар-акции. Пусть тебя за это проклятие настигнет, Вова. Проклятие безутешного отца.


Mason Lemberg

Не можу сказати, що чекав цього чи на це сподівався… не сподівався і не чекав, але так мало бути.

27 липня з самого ранку, після 20-хвилинного “всеосяжного перемир’я” і подальшої відмови Х*йла дотримуватись його, клоун мав задіяти всі можливі дипломатичні контакти, медійні ресурси і показати, що перемир’я не дотримується “та сторона”, попросивши посилити санкції.

Тобто той інформаційний день мав бути присвячений зриву перемир’я. Офіційний Київ на чолі з головнокомандувачем і головним дипломатом мав готувати базу для удару по кремлю як злісному порушнику домовленостей, який не бажає виконувати взяті на себе зобов’язання.

Чому ж був присвячений цей інформаційний день Банкової? Захисту інтересів України? Захисту війська? Атаці на росію?

Ні!

Спочатку Банкова вкинула методички, що зрив перемир’я дуже вигідний Порошенку. Не ми обісралися (як завжди), не наш партнер путін нас черговий раз кинув, а знову намагання перевести стрілки на папєрєднікав. Причому такий перевід стрілок – це настільки мерзенно і огидно, що навіть описати важко. Бо такий перевід стрілок на попередників в ситуації, коли ти обісрався, свідчить про те, що ти вважаєш своїх прихильників конченими ідіотами, спочатку говорячи їм одне, потім обсираючись і розказуючи інше.

Разом з тим, журналістам 30-рубльової поведінки була дана вказівка називати мітинг 27 липня мітингом проти миру. Уявляєте рівень дніща моральних уродів, що писали подібні “журналістські” матеріали?

Потім Банкова дістає своє хом’ячьйо, і хом’ячьйо, в момент ганебного і непростимого зашквару клоуна, намагається то про медведчука розказувати, то про злочинний мінськ, то про відпустку Порошенка і його зраду мітингувальників. Нікчемні провладні повії намагаються дорікати Порошенку зрадою мітингувальників 🙂 Це просто пздц.

І вінцем цинізму і мерзенності стали звинувачення батька зрадженого Зеленським воїна в тому, що батько, який втратив сина, піариться на його крові. Тут просто без слів. Бажаю всім тварюкам, які відважились на такі слова, такого ж піару.

Підсумовуючи:
Замість атакувати Х*йла, який 27 липня порушив перемир’я, і вимагати санкцій за недотримання зобов’язань, тимчасова влада цілий день займалась тим, що переводила стрілки на папєрєднікав, воювала з Порошенком і з вбитим горем батьком, який поховав зрадженого головнокомандувачем сина.

Тому від його проклять вам не дітись нікуди.
І мова тут не тільки про владу, а й про дешевих повій, які в гонитві за 30 рублями втратили відчуття дна.

 

Фото © Сергій Нужненко/Радіо Свобода
«Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Усі відео