Справа Табачніка живе й процвітає

Ми дискутуємо про те, чи новий ВО міністра освіти – ярий послідовник Дмітрія Табачніка чи просто безхребетний пристосуванець, який з радістю цілуватиме філейну частину будь-якій владі. А тим часом і без нього справа Табачніка живе й процвітає. Серед його “фішечок” була одна, пов’язана з навчанням в українських вишах іноземних студентів не лише російською мовою, але й спеціально – російської мови. Він навіть прагнув проявити такий оригінальний та збочений “патріотизм” – обігнати за кількістю таких студентів, які вивчатимуть російську, саму РФію.

Ідея безглузда за суттю, бо у всьому світі практикується навчання у вишах паралельно з державною ще й англійською. Зазвичай там навчаються не лише іноземні студенти, але й місцеві. Наприклад, мій син учиться на такому англомовному потоці у Варшаві. Там навчання платне не лише для громадян інших держав, але й для поляків. Але все одно прагнуть поступити, бо це відкриває перспективи у всьому світі. А які перспективи відкриває іноземному студенту знання російської мови поза межами РФ та кількох країн, де ще зберігаються московські ментальні впливи? Така практика ще за часів СРСР була рудиментарною, бо студент, який трохи знав англійську, спершу втрачав купу часу на вивчення абсолютно незнайомої російської. Потім на ній освоював (наскільки міг) основний матеріал. І приїхавши додому, опинявся в оточенні людей, які цієї мови, звісно ж, не розуміли, тому знову тратив час на мовну адаптацію своїх знань до місцевої, англійської, французької або іспанської. Усе робилося виключно з ідеологічною метою. І заради цього радянські дипломи для іноземців були найдешевшими у світі або й зовсім безкоштовними.

Та ідея Табачніка навіть при Януковичі нормального розвитку не отримала й реалізовувалася дуже в’яло. А при Порошенкові були ухвалені нові редакції мовного та освітнього законодавства. Тепер у нас навчання у ВНЗ має вестися або на державній, або на англійській (за умови, що зберігається й можливість навчання на державній). Усе, як і в більшості країн світу.

Але ж до влади прийшли слуги й вирішили відродити блакитну мрію Табачніка. 22 червня в Раді зареєстрований, а за день уже й наданий на ознайомлення та розгляд комітету законопроект №3717. Ним до відповідної статті про мову навчання додається новий пункт. Ні-ні, про російську там прямо не сказано. Пишуть про навчання “іноземною мовою”. Про англійську тут також не йдеться, їй присвячений попередній пункт. Мабуть у нас викладання на суахілі будуть проводити… І застерігаються автори, що таке навчання не державною та не англійською буде вестися тільки для іноземних громадян і осіб без громадянства та за оплату.

Перше враження, що наче й прямої зради нема – українських громадян не переводять на навчання російською мовою. А як там навчатимуть у нас ангольців чи кубинців, яке нам діло. Але, задумайтеся, чому саме цього добивався Табачнік? І загроза від такого рішення звісно існує. Бо для більшості іноземних громадян, якщо дозволене навчання англійською, нічого більше й не треба. Тому це не про Анголу, В’єтнам або Кубу. Будуть там з “бліжнего зарубежья”.

А ще в самих ВНЗ розмивається мовна система викладання. Уже в перший рік, користуючись цією шпариною, ряд вишів без розголосу витіснять державну мову з аудиторій. Саме так і відбувалося в минулі десятиліття. А використовують для цього часто й злиття потоків і груп. Англійську з українською не змішаєш. А тут: “Ну вы же и так всё поймёте”, – перед великою аудиторією, де три вітчизняні й одна така іноземно-російська група. Саме таким шляхом, але через включення в групи дітей військових та вихідців з інших республік і адаптування навчального процесу саме під них майже повністю витіснили українську з вищої освіти в часи СРСР.

І, до речі, хтось знає, скільки наших громадян мають подвійне громадянство? А Зеленський же протягує закон про його легалізацію. Тоді ця норма набуде вже значно ширшого використання. Та й вірити, що на цій першій правці ініціатори зупиняться, можуть лише наївні.

Законопроект короткий, можете глянути за посиланням. Але для перегляду виберіть документ “порівняльна таблиця”, тоді зможете співставити з чинною нормою.

Автори цього дітища Табачніка переважно харківські нардепи-слуги. А перший автор, хто й готував пропозицію – така собі Марія Мєзєнцева. Пригадуєте, як нас під час минулих виборів заспокоювали: “Так, це все погано, так, загрозливо, але ж там і хороші, освічені, проєвропейські нардепи є, от, наприклад, Мєзєнцева…” Нема там нічого доброго, а русскій мір рано чи пізно вилізе з кожного слуги. Бо саме для цього їх і заводили в Ралу…