Моя точка зору про події в США

У мене, звичайно, є надзвичайно важлива точка зору стосовно всього, що коїться в США взагалі, і стосовно black lives matter окремо.

Але знаєте, що я з нею зроблю?

Засуну її собі в дупу.

А знаєте, чому?

Тому що коли у тебе дефіцит бюджету 500 мільярдів, і ти не знаєш, за рахунок чого їх закривати, але точно знаєш, що ніхто в кабінеті міністрів, офісі президента і верховній раді також не знає, за рахунок чого їх закривати.

Коли у тебе три місяці уряд працює без затвердженої верховною радою програми дій, тобто це означає, що навіть весільний фотограф із Запоріжжя, навіть Святослав Юраш, навіть прибиральниці знають, що програма дій уряду настільки дніщенська, що її затверджувати не можна.

Коли в тебе міністр юстиції не в змозі сформулювати речення так, щоб не підвищити в країні смертність від фейспалмів.

Коли в тебе на вході Аваков, на виході Аваков і всередині Аваков.

Коли в тебе президент займається буквально гастролями і фотосесіями, тут суп з грибочками, тут лісапєт, тут з лука стрельнув, і все це на фоні 20 відсоткового урізання ЗСУ.

Коли у тебе в країні війна, а Вілкул на цій війні нагороджений орденом.

Коли міністр охорони здоров’я під час пандемії не може давати вказівки нічому, що знаходиться від нього далі ніж 13 см, тому що далі ніж 13 сантиметрів його ігнорують, а ближче ніж 13 сантиметрів ще й прутня кладуть.

Коли в тебе міністр культури – говно жопа йо*твоюмать какого х*я сука йо*ані очі, йо*ана шия, йо*ане все пройо*ане і звати його Олександр Владиславович Ткаченко.

В усіх цих надзвичайно цікавих умовах будь-яка моя точка зору про події, які відбуваються за десятки тисяч кілометрів від мене, може бути лише однією. А саме – сміхотворною.