Стопами Володимирівни

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Фракція «Батьківщина» підтримала направлення програми уряду Шмигаля на доопрацювання, чим фактично зберегла уряд на посадах. Фракція «Голос», яка кілька днів підряд розривалася на британський прапор у незламному бажанні зібрати підписи за відставку міністра МВС (але чомусь не захотіла відправляти у відставку уряд), «Батьківщині» не дорікнула ані словом. Вся критика «Голосу» досталася одній лише «ЄвроСолідарності» Порошенка. Причина мовчанки «Голосу», як не мене, не тільки в тому, що «Батьківщина» – не «ЄвроСолідарність». Причина в тому, що якось незручно вивалювати в багні того, у кого ти сам навчаєшся. Що я маю на увазі? Ласкаво прошу у 2001 рік, до України часів президента Леоніда Кучми.

Восени 2001 р. головною проблемою для Кучми були парламентські вибори. Соціологія до Кучми була безжальна – блок, створений під нього («За Єдину Україну», в простонародді – «За ЄдУ»), ніяк не брав більшості у ВР. Крім старих противників і конкурентів на виборах президента – комуністів, блок Кучми явно обходила політсила колишнього прем’єр-міністра України Віктора Ющенка (з Петром Порошенко у керівництві партії).

Саме в таких умовах 27 вересня 2001 р. з’явився відкритий лист Юлії Тимошенко до Віктора Ющенка, в якому вона дорікнула Ющенку заграванням з олігархами (хто б казав!) та запитала – чи готовий Віктор Ющенко створювати коаліцію з нею і з соціалістами Мороза, аби йти на вибори єдиною командою? Оцінимо.



Олександр Мороз (лідер соціалістів) і Юлія Тимошенко були лідерами акції «Україна без Кучми» – навколо них збиралися найбільш радикальні противники режиму. Проте. Мороз був колишній комуніст і лідер «групи 239» у Верховній раді УРСР. Тимошенко ж для більшості українських громадян, в першу чергу, тоді була поплічницею екс-прем’єра Лазаренка, якого в той момент судили у США. Антирейтинг Тимошенко мала шалений, і пов’язуватися з нею Ющенко не мав жодного резону. У м’якій і ввічливій формі Ющенко від об’єднання відмовився і… зразу наразився на звинувачення у «договірняках з Кучмою» та у «диктаторських амбіціях». Ющенку це коштувало кількох відсотків підтримки. Вам це нічого не нагадує?

А чи були договірняки з Кучмою? Очевидно, були. Але не в Ющенка. Політсила Кучми на виборах взяла третій результат, але Кучма здобув у парламенті свою більшість. Як? По-перше, в коаліцію увійшли тодішні «нові обличчя» – і тоді не бракувало різних «треба дати їм шанс». Нинішнім читачам ті назви не скажуть нічогісінько. По-друге, Кучма провів більшість своїх людей через мажоритарку. І от же, що цікаво. Юлія Тимошенко взагалі не висувала кандидатів по мажоритарці там, де висувалися «нові обличчя», а всіх своїх мажоритарників позбавила фінансування і підтримки партії. Фактично прирекла на програш. Тобто по факту спрацювала на Кучму.

А тепер повернемося у наші часи. Що найбільше ріднить фракцію «Голос» зі «Слугою народу»? Відповідь – наявність в обох фракціях активістів-грантоїдів. В тому числі з одних і тих самих організацій, таких як «Центр протидії корупції» Шабуніна. Ще саме фракція «Голос» перші півроку роботи поточної ВР ідеально синхронно голосувала зі «Слугою народу», та так, що випередила і «Батьківщину», і ОПЗЖ. Когось дивує, що саме «Голос» кинувся збирати підписи за відставку Авакова, аби заголосити «ЄС проти відставки», але чомусь не захотів відставки всього уряду? Дивовижна якась опозиція у виконанні «Голосу», вам не здається? Окремих міністрів звільняти вони готові, а весь уряд – ні.

Не дивно, що «Голос» такий лояльний до «Батьківщини». Можна сказати, її стопами йдуть.

Історія ця показала і ще дещо, те, з якою готовністю готові гнобити «ЄвроСолідарність» так звані «союзники», тобто організації, що працюють на одному з ЄС електоральному полі. Так звані «союзники» сплять і бачать, як би підставити ЄС підніжку. Ситуація наочно показала, союзників у «ЄвроСолідарності» нема. Є конкуренти. І є ті, хто дуже хоче стати конкурентами.

Поділитися:
Share

Усі відео