Стопами Володимирівни

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Фракція «Батьківщина» підтримала направлення програми уряду Шмигаля на доопрацювання, чим фактично зберегла уряд на посадах. Фракція «Голос», яка кілька днів підряд розривалася на британський прапор у незламному бажанні зібрати підписи за відставку міністра МВС (але чомусь не захотіла відправляти у відставку уряд), «Батьківщині» не дорікнула ані словом. Вся критика «Голосу» досталася одній лише «ЄвроСолідарності» Порошенка. Причина мовчанки «Голосу», як не мене, не тільки в тому, що «Батьківщина» – не «ЄвроСолідарність». Причина в тому, що якось незручно вивалювати в багні того, у кого ти сам навчаєшся. Що я маю на увазі? Ласкаво прошу у 2001 рік, до України часів президента Леоніда Кучми.

Восени 2001 р. головною проблемою для Кучми були парламентські вибори. Соціологія до Кучми була безжальна – блок, створений під нього («За Єдину Україну», в простонародді – «За ЄдУ»), ніяк не брав більшості у ВР. Крім старих противників і конкурентів на виборах президента – комуністів, блок Кучми явно обходила політсила колишнього прем’єр-міністра України Віктора Ющенка (з Петром Порошенко у керівництві партії).

Саме в таких умовах 27 вересня 2001 р. з’явився відкритий лист Юлії Тимошенко до Віктора Ющенка, в якому вона дорікнула Ющенку заграванням з олігархами (хто б казав!) та запитала – чи готовий Віктор Ющенко створювати коаліцію з нею і з соціалістами Мороза, аби йти на вибори єдиною командою? Оцінимо.

Олександр Мороз (лідер соціалістів) і Юлія Тимошенко були лідерами акції «Україна без Кучми» – навколо них збиралися найбільш радикальні противники режиму. Проте. Мороз був колишній комуніст і лідер «групи 239» у Верховній раді УРСР. Тимошенко ж для більшості українських громадян, в першу чергу, тоді була поплічницею екс-прем’єра Лазаренка, якого в той момент судили у США. Антирейтинг Тимошенко мала шалений, і пов’язуватися з нею Ющенко не мав жодного резону. У м’якій і ввічливій формі Ющенко від об’єднання відмовився і… зразу наразився на звинувачення у «договірняках з Кучмою» та у «диктаторських амбіціях». Ющенку це коштувало кількох відсотків підтримки. Вам це нічого не нагадує?

А чи були договірняки з Кучмою? Очевидно, були. Але не в Ющенка. Політсила Кучми на виборах взяла третій результат, але Кучма здобув у парламенті свою більшість. Як? По-перше, в коаліцію увійшли тодішні «нові обличчя» – і тоді не бракувало різних «треба дати їм шанс». Нинішнім читачам ті назви не скажуть нічогісінько. По-друге, Кучма провів більшість своїх людей через мажоритарку. І от же, що цікаво. Юлія Тимошенко взагалі не висувала кандидатів по мажоритарці там, де висувалися «нові обличчя», а всіх своїх мажоритарників позбавила фінансування і підтримки партії. Фактично прирекла на програш. Тобто по факту спрацювала на Кучму.

А тепер повернемося у наші часи. Що найбільше ріднить фракцію «Голос» зі «Слугою народу»? Відповідь – наявність в обох фракціях активістів-грантоїдів. В тому числі з одних і тих самих організацій, таких як «Центр протидії корупції» Шабуніна. Ще саме фракція «Голос» перші півроку роботи поточної ВР ідеально синхронно голосувала зі «Слугою народу», та так, що випередила і «Батьківщину», і ОПЗЖ. Когось дивує, що саме «Голос» кинувся збирати підписи за відставку Авакова, аби заголосити «ЄС проти відставки», але чомусь не захотів відставки всього уряду? Дивовижна якась опозиція у виконанні «Голосу», вам не здається? Окремих міністрів звільняти вони готові, а весь уряд – ні.

Не дивно, що «Голос» такий лояльний до «Батьківщини». Можна сказати, її стопами йдуть.

Історія ця показала і ще дещо, те, з якою готовністю готові гнобити «ЄвроСолідарність» так звані «союзники», тобто організації, що працюють на одному з ЄС електоральному полі. Так звані «союзники» сплять і бачать, як би підставити ЄС підніжку. Ситуація наочно показала, союзників у «ЄвроСолідарності» нема. Є конкуренти. І є ті, хто дуже хоче стати конкурентами.

Усі відео