Зелена влада готує звільнення командувача ВМС ЗСУ адмірала Воронченка

Відступ збройних сил зі своїх позицій, який у нас чомусь називають “розведенням”, на сухопутних ділянках загальмувався. Зеленському ж хочеться й “домашнє завдання” від Путіна виконати, й обличчя зберегти – мир, бачте, на блюдечку приніс…. Але кремлівський карлик йому не залишає жодного шансу – на фронті стріляють так, як не було ніколи після закінчення 2015 року. Тому “мир в очах Путіна” спрямував Зеленського в бік моря.

Підготовано та реалізується рішення про зміщення з посади командувача Військово-Морських Сил ЗСУ адмірала Воронченка. Про це він уже й сам сказав журналістам. Призначений на посаду в 2016 році Воронченко перетворив скопище різних за розміром посудин, чим до того був наш флот, на реальну бойову групу з хорошою підготовкою та мотивацією для захисту України. А треба розуміти, що в РФ дуже комплексують, коли на морських просторах перебуває флот, спроможний їм протистояти. І мають для цього підстави. Це ми зараз не маємо нагоди оцінити значення військово-морського флоту, як і артилерії чи авіації, бо дипломатичними зусиллями вдалося локалізувати бойові дії до позиційної окопної війни.

Флот – це завжди флот. А боєздатний, добре навчений – це важливий чинник і в бойовій ситуації, і в переговорних позиціях. Ставити ультиматуми країні, яка прикрита з моря (флот це не лише кораблі), набагато важче у яких завгодно переговорних форматах. Тому надійшла команда, замовлення прийнято, кельнер готовий виконувати. Наскільки відомо, Хомчак уже підписав наказ про усунення Ігоря Воронченка та призначення на його місце Олексія Неїжпапу. Чогось конкретного про нового командувача не знаю. Чи буде він хоч частковим продовжувачем справи Воронченка, чи стане новим адміралом Березовським? Залишився останній крок – підпис Зеленського. Затримка чисто формальна – Воронченко перебував на момент ухвалення рішення у відпустці.

Але є ще один витік, поки не підтверджений, що Воронченка знімають з командної посади, щоб відкрити шлях до виконання ще одного домашнього завдання з Москви. Нашим колаборантам спустили наказ не просто смикати Порошенка на допити, а приступити до реальних репресій, починаючи з вручення підозри. Через те, що жодної юридичної підстави не було, Рябошапка відмовився цей московський наказ виконувати. Його саме за це й звільнили. Вєнєдіктова кримінального Кодексу не читала (там для її інтелекту буквочок забагато), їй однаково кого і за що. Перебуває в повній готовності, як борза на полюванні, що чекає на команду хазяїна.

Команда, щоправда, дуже непристойна надійшла – підозру вручати не за щось інше, як за справою, яку напрацював Слєдствєнний Комітєт РФ. У хазяїна свої причуди… Це справа про наказ українським кораблям пройти з українського порту Одеси до українського Маріуполя через українську Керчинську протоку. От тільки РФ і наші (?) ГПУ та ДБР не вважають Крим і протоку українськими, тому й прийняли до розгляду справу від СК РФ (це не домисли, а чіткий висновок російського адвоката Іллі Новікова, який захищав наших моряків у Рашистані й мусить продовжувати працювати в цій же справі і в Україні).

От тільки в справі, за якою мають прямо атакувати Порошенка, було колективне ухвалення рішення. Крім президента до нього причетні Секретар РНБО та командувач ВМС України. Турчинов і так на прицілі, а виносити звинувачення командувачу, який перебуває на службі та ще й останній рік під керівництвом зеленої почвари (вибачте, не піднялася рука, щоб написати про це: “Верховний головнокомандувач”) якось невдобно виходить…

І якщо друга частина цього сценарію – це поки нереалізовані й не конче реалістичні мрії декого в Москві та Києві, то перша уже здійснюється…