«Кого Бог покарати хоче, в того розум забирає»
Богослов та релігієзнавець у мені благоговійно сидять та дивляться.
Бо просто на власні очі бачать, як збуваються слова “Кого Бог покарати хоче, в того розум забирає”.
В кількох своїх останніх публікаціях я писав, що Російська православна церква в Україні (яка вперто та лицемірно називає себе УПЦ, але вже навіть старенькі в курсі, хто кому Рабіновіч, хто кому Паканіч, і хто кому Березовський) остаточно вирішила відрізнятися навіть від Російської православної церкви в Росії.
І добре було б, якби вона спробувала відрізнятися чимось хорошим. Але ні. Вона вирішила вирізнитися косністю та консерватизмом. В розмовній мові ми би сказали “упоротістю”, але в науковій для цього є термін “фундаменталізм”. Тож хай будуть фундаменталістами.
Нагадаємо, Російська православна церква зачинила храми і закликала власних вірних НЕ ПРИХОДИТИ до них на свята. Це – розумна поведінка, треба віддати їм належне. Так само в Україні себе повели Православна церква України та Греко-католицька церква. Налагодили трансляції богослужінь по телебаченню та в Інтернеті, освятили пасочки заздалегідь і домовилися зі службами доставки та інтернет-магазинами, а також дозволили людям святити пасочки вдома. Нагадаю, в обставинах загрози життю православні, взагалі-то, мають право не те що пасочки святити – таїнство Хрещення проводити без участі священника, так що тут все строго згідно традиції.
Але.
Російська православна церква залишила лазівочку. Мовляв, якщо в вашому регіоні сприятлива епідеміологічна ситуація, то парафії можуть послаблювати режим. Теоретично це начебто вводилося для окремих парафій в глуші – в якому-небудь Оймяконі, де симптоми хвороби було зафіксовано тільки в оленевода Гиргол-гиргина, та й ті пройшли після опохмела. Але наш Московський патріархат в Україні за це ухопився, фактично, повним складом, починаючи від предстоятеля. Митрополит Онуфрій закликав людей ПРИХОДИТИ до храмів. Просто не заходити всередину, а стояти під ними. Це безпечніше, але не набагато. Конкретно в Києві за умов пожеж довкола та забруднення повітря – самі розумієте.
Окремо митрополит Антоній (Паканіч), який відносно нещодавно сам міг очолити РПЦ в Україні, але програв вибори владиці Онуфрію, закликав приходити та дивитися на привезений з Ізраїлю Благодатний вогонь, запалювати свічки від лампади. “Вогнепоклоніння” – ще одна хвороба сучасного православ’я. Я не розповім про неї краще, ніж вже написав Дмитро Горєвой. Якщо коротко, це приклад “благочестивого замовчування”. Багато хто вірує, що цей вогонь загоряється сам в храмі Гробу Господнього, але ніхто з тих, хто бере участь в церемонії, про це не говорить, а деякі прямим текстом підтверджують – запалюємо самі, просто руйнувати важливу для багатьох легенду рука не підіймається. Це найбільш яскравий приклад “чуда за викликом”, що, в принципі, не дуже вкладається в християнське віровчення.
І от заради поклоніння лампадці вл. Антоній призиває приходити до церкви в ці дні. Так, “із урахуванням норм безпеки” – але як ти їх практично дотримаєшся зараз? Вибачте, це просто черговий реверанс.
А сам заклик – злочин. Злочин на базі фундаменталізму.
І за цей злочин вони вже несуть покарання. Не від держави. Не від людей. Від самих себе, чи від долі, чи від провидіння, чи від Бога – це визначайте самі, згідно ваших переконань. Але практично – несуть.
Хворіє Києво-Печерська лавра, разом із митрополитом Павлом – тим самим, на долю якого припадає більше скандалів, ніж на долю усіх інших українських церковників, разом узятих, тим самим, який публічно хвалився, як успішно проклинає людей на смерть, тим самим, що рекомендував в якості запобігання хворобі почастіше обійматися. Хворіє Новинський. Хворіє Почаїв. Хворіє україноненависник Іона Черепанов. За останніми даними, хворіють самі Онуфрій та Антоній, і я схильний цьому вірити.
Хворіють усі ті, що розповідали, що це все брехня, що треба приходити та обійматися, що немає жодних загроз. Хворіють ті, що підставили тисячі бабусь, що їм довіряли, під страшну хворобу.
І саме цього разу їм нема, кого звинуватити. Ані бандерівців, ані розкольників, ані Держдеп США. Самі, все самі. Навіть у порушення рекомендацій Москви. Себе і інших підставили.
Тут би визнати помилку, закликати не приходити, попросити прощення хоча б у Бога та своїх вірних. Але ні. Ці прощення просити звикли хіба що ритуально. А визнати провину? Ви що?! Бандерівці! Фашисти! Єретики! Схізматики!
Я гадаю, що їх вилікують. Грошей у митрополита Павла вистачить на те, щоб зробити йому індивідуальний дихальний костюм на решту життя, як у Дарта Вейдера. Йому піде, ця істота вже давно на Темній Стороні.
Але може – може – в когось якщо не залишки сумління, то залишки мізків прокинуться. Хоч залишки інстинкту самозбереження.
В свою чергу, ми маємо знати: в Україні діє секта фанатиків-фундаменталістів, що наражає на небезпеку нас усіх. Навіть включно з собою самими. Нас від неї береже небо, але краще було б берегтися й самим.
Я дуже вдячний провидінню за те, що Православна церква України отримала Томос саме зараз. І що Господь вчасно забрав розум у Філарета, який сам, своїми силами відпав від неї і тепер розповідає про “коронавірус, спричинений гомосексуалізмом” фан-клубу на півдюжини стареньких та кількох хитреньких. І що тепер в українських православних молодий, розумний та адекватний лідер, але – що ще важливіше – також і структура, здатна до змін, чутлива до різних думок та не вразлива до косності.
Все це дуже гармонійно, як ноти у симфонії, як сюжет гарної та мудрої книги. Я слухаю цю симфонію з того самого моменту, як Вселенський патріархат розпочав процес надання автокефалії українській церкві. Я зачарований нею.
І вона прекрасна.
