Закон і Справедливість

Костюк Олександр

#ДержавницькіПринципи

Сильною, успішною та процвітаючою може бути тільки та держава, де існує верховенство права, закону. Якщо в суспільстві відсутня сила закону, вона відразу замінюється законом сили.

Що потрібно державі для того, щоб працювала сила закону?

1. Розуміння суспільством принципу верховенства права, диктатури закону. Закон понад усе. Поганий закон – СПОЧАТКУ змінюй його, потім дій в рамках нового закону;

2. Але принцип верховенства права передбачає наявність механізму законотворчості, правильне його функціонування. Тобто створення справедливих, корисних законів або правильне коригування вже існуючих. Законодавчим органом держави є Верховна Рада. Звичайно ж, в інтересах суспільства є вибір в цей орган представників громад, людей з відповідною освітою та досвідом роботи, здатних професійно та якісно займатися єдиним своїм завданням – законотворчістю. На жаль, зараз ми спостерігаємо жахливу ситуацію в нашому законодавчому органі: більшість присутніх там людей – абсолютно випадкові люди, дилетанти, люди залежні від ворожих Україні сил. Ну а розстріл, нехай і віртуальний, Голобородьком (який посів зараз вищу посаду в державі) державного законодавчого органу – це є символічний розстріл закону та права в Україні;

3. І остання умова для реалізації в державі сили закону є Правосуддя. Справедлива і чесна судова система.
Писані закони є лише скелетом правосуддя, буквою закону, його основою. Але життям, духом правосуддя наповнює чесність та справедливість кожного судді.

Відповідно є наступні відхилення від державницького шляху в питанні законності та справедливості:

– Маніпуляція буквою закону для порушення його духу, справедливості;
– Вимоги порушення закону задля досягнення того, що тій чи іншій частині суспільства, тій чи іншій політичній партії здається справедливим або й просто вигідним.

Люди, які реалізують правосуддя в суспільстві – це судді. Саме від них залежить дотримання букви закону, але й чесне наповнення її духом справедливості. Для цього потрібно:

1. Правильний відбір на посаду суддів:
– Професіоналів, досконало володіючих знанням законодавства у відповідній галузі;
– Людей чесних, незаплямованих в своїй попередній діяльності та навіть в особистому житті.
Способи такого відбору можуть бути різні: відповідні атестаційні комісії, або в 2 етапи: спочатку професійний та вартісний відбір кандидатів за допомогою відповідних комісій, потім – вибори відповідною громадою.

2. Правильна мотивація призначених таким чином суддів:
– Забезпечення незалежності судді, захисту від тиску чи стороннього впливу;
– Забезпечення достойного рівня оплати праці, достатнього, щоб мінімізувати корупційні спокуси;
– Достойне пенсійне забезпечення, стабільність по завершенню чесної кар’єри.

3. Контроль суддів з боку суспільства:
– Контроль доходів/видатків;
– Суспільний контроль (ЗМІ, громадські організації);
– Внутрішній контроль, контроль правоохоронних органів;
– Відповідальність судді. Позбавлення забезпечення або кримінальна відповідальність у разі випадків некомпетентності або умисного порушення закону.

Інших способів досягнення справедливого правосуддя просто немає.

Але є одне «але». Вся ця система працює в стабільному суспільстві. В суспільстві, яке дотримується державницьких принципів. Як тільки суспільство починає відходити від державницьких принципів, система правосуддя починає валитися чи не найпершою. Як може суддя дотримуватись букви та духу закону, якщо очільник держави символічно розстрілює вищий законодавчий орган? Це чіткий сигнал кожному судді: настає право сили. Або ти підкоряєшся йому, або (якщо надто чесний) йдеш.

Зараз державникам, які займалися протягом 2014-19 років реформуванням правосуддя, закидають «неправильне», «незакінчене» реформування. Насправді вони реформували саме згідно викладених принципів, тобто правильно. Інших шляхів просто не існує. Реформували попри наш віковий кріпацький менталітет, попри те, що використовуючи демократичні процедури, в атестаційні комісії протягалися ворожі агенти впливу. Але справедливе правосуддя – це не разове діяння. Це процес, який працює, коли суспільство дотримується державницьких принципів. Суспільство відійшло від цих принципів, обрало капітулянтів, символічно розстріляло законодавчий орган, наповнило його некомпетентними, випадковими людьми.

А це значить, суспільство перекреслило справедливе правосуддя. Обрало право сили. При чому невідомо, якої сили?

І попередники тут зовсім не винні.

Усі відео