Перед Крутами…
Буде сказано багато слів. Буде повторено достатньо міфів щодо тих боїв. Хтось знову промовить «їх кинули невмілих і беззбройних на смерть…» – угу, влада зливає патріотів, версія 1917-го.
В Перші Визвольні Змагання не бракувало молодих амбітних людей, котрі були здатні розвертати історію в потрібний бік. Це були геть не хіпстери чи онучі. Попри молодий вік, багато хто мав за плечима світову війну. Тоді було ще тяжче, ніж зараз, але вони боролися. Тоді не було Фейсбуку, щоб розповісти один одному про те, як класно звалить туди де добре, бо нас там поки нема…
Петро Дяченко – народився 1895 р. на Полтавщині. Учасник Першої світової війни. Лицар Ордену Залізного Хреста. На початок війни йому було 19. У грудні 1917 в українському війську, йому 22 роки. 23 листопада 1918 р. його призначено сотенним, через два місяці – курінним. З 27 червня 1919 р. – командир Окремого кінного запорозького республіканського полку, пізніше перейменованого на кінний полк Чорних запорожців. Полк, яким командував Дяченко, напередодні Зимового походу нараховував 212 шабель, 11 важких кулеметів «Максим», 9 легких кулеметів «Люїс», одну гармату. Разом 417 козаків і старшин. Ними командував 24-річний молодий чоловік.
Семен Лощенко – народився 1893 р. В українському війську від травня 1917 р. В бою під Крутами в чині сотника вдало керував імпровізованим панцерним потягом з однією гарматою. На той момент йому 24 роки. Про Лощенка під Крутами очевидці писали: «незрівняний артилерист, людина великої одваги, стріляв надзвичайно влучно і швидко…». В 25 років – командир пів-батареї гарматного куреня. В 26 років – учасник Першого Зимового Походу.
Євген Коновалець – народився 1891 р. Перша світова – в 23 роки мобілізований до австрійського війська. В 26 створює Галицько-буковинський курінь січових стрільців у Києві. В 27 – січові стрільці під його командування придушують заколот більшовиків в Києві. В 27-28 років командував дивізією і корпусом. В 30 років вимушено опинившись в еміграції не склав рук і шукав шляхи для організації українського спротиву.
Аверкій Гончаренко – народився 1890 р. В 22 роки із відзнакою закінчив Чугуївське юнкерське піхотне училище. В Першу світову командував батальйоном. За особисту хоробрість нагороджений Георгіївським хрестом 4 ступеня. В 27 років – 1917р. – викладач тактики, топографії і фортифікації Київської школи прапорщиків, яку українізував, створивши на її базі Першу юнацьку військову школу ім. гетьмана Б. Хмельницького. У 28 р. командував українськими підрозділами в бою під Крутами.
Василь Тютюнник – народився 1890 р. В 1917 році – підполковник (27 р.). В 28 років – заступник начальника Генштабу, начальник оперативного відділу. 1919 рік – в 29 років розробив Проскурівську операцію проти більшовиків. Начальник штабу армії УНР. Генерал-хорунжий – в 29 років!
Марко Безручко – народився 1883 р. В 25 років закінчує Одеське піхотне юнкерське училище. В 31 рік – Миколаївську військову академію в Петербурзі. Пройшов Першу світову, поранений. В 35 років – начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Армії Української Держави. В 36 – начштабу окремої бригади імені Симона Петлюри, начштабу корпусу Січових Стрільців. В 37 років – командир 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Спільно з польською армією звільняв Київ. Разом із начштабу дивізії полковником Всеволодом Змієнком очолив героїчну оборону міста Замостя (28 серпня — 2 вересня 1920) та вийшов переможцем у запеклих боях союзних польсько-українських військ проти першої кінної армії Будьонного.
Михайло Білінський – народився 12 липня 1883р. В 34 роки створює українські екіпажі на крейсері «Світлана» та ескадрених міноносцях «Україна» і «Гайдамак» (Балтійський флот), що спонукало до аналогічних дій екіпажі кораблів Чорноморського флоту. В 35 років призначений міністром морських справ УНР (1918 р.), отримує звання контр-адмірал. В 36 років починає формувати підрозділи морської піхоти України і в лютому 1919 створює полк морської піхоти, як спецпідрозділ (!). Потім розширюється до дивізії. Разом із морськими піхотинцями учасник Першого зимового походу. Загинув у нерівному бою із Червоною Армією під час Другого Зимового походу, щоб не здаватися ворогу – застрелився. Йому було 38.
Всеволод Петрів – народився 1883 р. В 17 років закінчує Київський кадетський корпус. В 19 – військове училище в Петербурзі. В 27 років – (1910 р.) Миколаївську академію генштабу. В Першу світову нагороджений Георгієвською зброєю та «всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та бинтою». В 34 роки бере активну участь в створенні українського війська. Командир 3 Запорізького куреня, що став полком кінних гайдамаків ім. Костя Гордієнка. В 36 років (1919 р) – військовий міністр УНР. В 39 років – начальник генерального штабу УНР. Коли 1920 року українське військо вимушено опинилося в таборах для інтернованих, однією із вимог «союзників» була здача особистої зброї. Коли черга підійшла до генерала-хорунжого армії УНР Всеволода Петріва, він не віддав своєї шаблі полякам — демонстративно переламав її власними руками.
Миха́йло Омеляно́вич-Павле́нко – народився 8 грудня 1878р. В 24 роки йде добровольцем на російсько-японську війну. В 34 бере участь в Першій Світовій. В травні 1917 року стояв у витоків українських збройних сил – йому 37. В 41 рік – командарм армії УНР. Очільник легендарного Зимового Походу.
В розпал війни за Україну Дяченку – 24 роки, Тютюннику – 27, Коновальцю – 27, Шрамченку – 26, Омеляновичу-Павленку – 40, Білінському – 36…
Ну, розкажи, як тобі тяжко жити і ти хочеш емігрувати…
Ceterum censeo Carthaginem delendam esse
