Відчути цінність життя за мить до польоту в прірву

Колись, в досить далекі часи, років 30 тому, відбулася така собі війнушка – “Буря в пустелі”. Коаліція на чолі зі США звільняла Кувейт від армії Іраку. І заодно трохи побила сам Ірак. Чим запам’яталася та війна?

Вперше в історії людства люди Землі мали змогу споглядати справжню війну прямо в онлайн-режимі. Американський канал тоді вів постійну трансляцію нальотів бойової авіації коаліції навіть із Багдаду – столиці Іраку. Так, була війна, але медіа-бізнес не упустив шансу паралельно створити шоу в онлайн-режимі.

Але все швидко приїдається, а людська душа потребує гострих відчуттів, адреналіну. Телеканали вже перенасичені всякими реаліті-шоу, які швидко втрачають свою гостроту, тому що, наскільки б вони не були “реальними”, це все-таки постановочні шоу. А щось нове придумати все важче й важче.

Загалом, для людини чим менший ризик померти, тим життя стає пріснішим, нецінним і нецікавим. Цінність життя зростає пропорційно тому, як росте шанс загинути чи померти.

Загальна істерія, драматизація, смакування цифр захворівших і померлих, фото та відео з епіцентрів захворювань, пошук, фіксування, поширення і активне обговорювання різних історій, як героїчних, так і не зовсім, пов’язаних з епідемією – це не більше як вічна потреба людей час від часу переживати гострі відчуття, щоб відчути себе живими.

Пандемія коронавірусу зі справжніми смертями, з відсутністю ефективних ліків, з легкою можливістю заразитися та захворіти і досить великим шансом одержати ускладнення. А після цього вже повна невизначеність – виживеш чи помреш – ідеальний вихід для людства пережити колективне справжнє реаліті-шоу “російська рулетка”, де кожен може стати активним учасником цього шоу, навіть якщо йому цього зовсім не хочеться. І це теж додає адреналіну.

Багато розмов зараз точиться про те, що людство поміняється після епідемії.
Базові та тим більше фізіологічні потреби людини не міняються. А час від часу переживати гострі відчуття, щоб скидувати тягар внутрішньої напруги, щоб обнуляти психіку, щоб змінювати фокус уваги, – це в першу чергу фізіологічна потреба кожної людини. І ці потреби ніяк не міняються, а час від часу заставляють людину поринати в ситуації, де можна пережити такі відчуття. Чи створювати самостійно проблеми собі (та іншим), щоб потім їх героїчно «вирішувати» з максимально високим рівнем екзальтації емоцій.

Всю ситуацію треба розділяти на дві частини: сама проблема і реаліті-шоу, яке зробили з цієї ситуації в кращих традиціях сучасного медіа-бізнесу. Справжня глибина проблеми відома тільки спеціалістам, а ось медіа-бізнес завжди старається максимально використати внутрішню людську природу і підсвідоме бажання пережити максимально високий рівень драматизації власних емоцій. І тому завзято роздмухує кожну іскру, сподіваючись розпалити велику пожежу.

Коли людство в своїй масі перенасититься гострими відчуттями від участі в цьому шоу, інтерес поступово пропаде, і люди, трохи віддихнувши, почнуть по-новому шукати чергову причину, щоб хоч на деякий час вийти з летаргічного емоційного сну та відчути себе живими, знову відчути цінність життя, що можливо тільки, коли стоїш над прірвою.

І цілком можливо, що колективне підсвідоме людства вирішить наступного разу створити собі третю світову війну, щоб було ще більше смертей, крові, та шанс загинути був би надзвичайно високий. А потім сидіти біля телевізорів, планшетів, телефонів і гостро переживати, трусячись за своє «безцінне» життя, боячись загинути раніше за сусіда і не додивитись нове реаліті-шоу до кінця, щоб в кінці пережити катарсис психічно-емоційного стану «вижив, а значить, переміг».