Прийняття антиколомойського закону визначає майбутнє України

Сегодня самый главный вопрос в Украине – принятие антиколомойского закона. От того, примем мы его или нет, зависит получим мы деньги от МВФ или нет. Если мы денег не получим, страну ждет дефолт. В этой статье для НВ Бізнес я объясняю простыми словами, что же это за закон (антиколомойский), и как шестерки Коломойского пытаются саботировать его принятие Верховной Радой. Очень важно, чтобы люди понимали, что сейчас происходит.

Антиколомойський закон: диявол криється в деталях

На чому наполягає МВФ, і чому прийняття закону зараз визначає майбутнє України

Ви напевно чули, як недавно голова МВФ твітнула, що вона «продуктивно» поспілкувалася із Зеленським. Ні для кого не секрет, що найголовнішою вимогою МВФ до України є так званий «анти-Коломойський закон», який не дозволить нашим судам «дати компенсацію» Коломойському за ПриватБанк.

24 березня прем’єр міністр України Денис Шмигаль вніс в Раду «Проект Закону про внесення змін до законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності». Це саме той закон, який від нас вимагає МВФ.

Перш ніж йти вглиб і пояснювати в чому суть законопроекту, і як його саботував Дубинський і інші депутати, афілійовані з Коломойським, давайте подивимося на таймлайн «прийняття антиколомойского закону Верховною Радою»:

Грудень 2019 — початок

Перша спроба провести закон була ще при Гончаруку. 11 грудня Гончарук подав закон 2571. Текст закону відповідав основним вимогам МВФ.

Незабаром депутати, яких пов’язують з олігархом Коломойським, подають аж три альтернативні законопроекти (всі подані в грудні):
Закон 2571−1 Сергія Мінька («За Майбутнє»),
Закон 2571−2 Олександра Дубінського (Слуга Народу),
Закон 2571−3 Ігоря Палиці («За Майбутнє»).

Детальніше про різницю між тим, що хоче МВФ, і тим, що написали в своїх законах Дубінський і його колеги, я розповім трохи пізніше.

Лютий 2020 року — «раптом прокотить»

6 лютого голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, Данило Гетманцев намагається подати в раду законопроект 2571-д, але текст не був узгоджений з МВФ. Це стає відомо ЗМІ, піднімається скандал, і закон відкочують назад.

Що цікаво, тексту законопроекту Гетманцева ми так і не побачили (його немає на сайті ВР). Як завжди, в найкращих традиціях роботи партії «Слуга Народу», текст законопроекту планували ввести в день голосування. Не перший раз.

Після скандалу «відповідальним» за узгодження нового тексту законопроекту з МВФ призначили міністра юстиції — Дениса Малюську.

Березень 2020 року — Коронавірус — «каталізатор реформ»

Як ви вже помітили, з грудня Зе-команда все ніяк не може прийняти закон, за яким Коломойський не отримає компенсацію за ПриватБанк. «Важко йде», так би мовити.

Ситуацію докорінно міняє епідемія коронавірусу. Україна закривається на карантин. Різко падають доходи бюджету. Грошей немає, часу до дефолту — лічені тижні. У Зе-команди немає вибору окрім як просити кредит у МВФ. Ті, в свою чергу, готові надати Україні кредит, але тільки після того, як буде проголосований «антиколомойський закон».

Очевидно, що Зеленський погодився, оскільки після твіту голови МВФ Крісталіни Георгієвої прем’єр-міністр України Денис Шмигаль вніс до Верховної Ради новий «антиколомойський закон».

Щоб прийняти закон, не розглядаючи альтернативні (2571−1,2,3), новому закону дали новий номер 3260.

Тепер давайте поговоримо безпосередньо про сам закон і про те, чим закон Дубінського відрізняється від закону Шмигаля.

На поточний момент в українському законодавстві існує діра. У нашому законодавстві не написано, що робити, якщо раптом акціонер банку через суд оскаржить рішення регулятора про націоналізацію його банку.

Просто у нас ще ніколи не було такої ситуації, коли регулятор націоналізував банк олігарха, у якого досить впливу, щоб і президента поміняти, і всі суди виграти.

Ось цю діру МВФ нас і просить закрити. Законопроект повинен детально описати, що буде відбуватися, якщо Коломойський в суді оскаржить рішення НБУ про націоналізацію ПриватБанку.

Кілька моментів, про які варто знати:

Пункт 1. Повернути банк Коломойському нереально.

Стаття 41 (Закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб) прямо забороняє вимагати від інвесторів (держави) повернення колишньому власнику акцій банку. У держави не можна забрати акції та віддати Коломойському. Тут все залізно.

З іншого боку

Пункт 2. Коломойський може вимагати компенсацію. Чому?

Тому що всі, хто постраждав від незаконних рішень, мають право на компенсацію збитків від таких рішень. Це загальне право, яке стосується будь-яких правових взаємовідносин в принципі.

Тобто, що б не вирішив суд, Коломойський не отримає акції банку назад, але може вимагати компенсацію в суді. І, як я вже сказав, саме тут у нас «законодавча діра», яку і просить закрити МВФ.

Отже ми маємо два закони — 1) Закон Шмигаля і 2) Закон Дубінського

Розглянемо Закон Шмигаля (як може власник вимагати компенсацію у регулятора в разі, якщо він доведе в суді, що націоналізація відбулася незаконно?):

Все просто — акціонеру потрібно довести, що у нього був реальний банк, а не смітник.

Як це робиться

Акціонер має показати наявність капіталу в банку.

Що означає «капітал» у банку

Припустимо, в банку лежить депозитів на 100 млрд грн. Банк видав кредитів на 90 млрд грн. 10 млрд залишається в банку на випадок, якщо хтось кредит не віддасть, або раптом люди побіжать депозити знімати. У банку повинні бути живі гроші (як відсоток від свого кредитного портфеля) на випадок ось таких форс-мажорних обставин. У НБУ навіть є вимога – скільки саме капіталу повинно знаходитися в банку. Просте правило — чим більше у банку кредитний портфель, тим більше у нього повинно бути капіталу.

Коли держава націоналізувала ПриватБанк, їй довелося докапіталізувати банк (щоб там був адекватний рівень капіталу згідно з вимогами НБУ) на 155 млрд грн. Ось така діра була в ПриватБанку на момент націоналізації.

Так ось, цей самий рівень капіталу повинен буде визначити міжнародний аудитор. До того ж аудитор зобов’язаний брати до уваги супутні документи. У кейсі ПриватБанку це буде аудит Кролла і результат перевірки НБУ. А в них, як ми вже знаємо, детально розписана величезна схема виведення грошей колишніми акціонерами (Коломойським і Боголюбовим).

Ось чого вимагає МВФ. Щоб не «чесні» українські суди, а міжнародні аудитори зробили висновок — чи був капітал у банку чи ні. Якщо капітал дійсно був, то власнику належить виплата компенсації, якщо — ні, то компенсувати йому нічого.

Який же закон подав Дубінський

Найголовніша відмінність, яка відразу впадає в очі, — це те, що в законі Дубінського саме суд визначає наявність капіталу в банку. Причому на основі будь-яких документів, які вважатиме релевантними.

Він може ігнорувати аудит Кролла, ігнорувати аудит НБУ, а брати до уваги тільки те, що вважатиме за потрібне. Власники можуть найняти аудиторів «роги і копита», які дадуть висновок про те, що на момент націоналізації капітал у банку дійсно був, і суд прийме рішення на користь колишніх акціонерів.

Ось в чому відмінності цих двох законів.

Висновок 1:

У Зеленського не особливо багато простору для маневру, йому терміново необхідно переконувати народних депутатів проголосувати за закон Шмигаля. Інакше дефолту не уникнути.

Висновок 2:

З тих пір, як Шмигаль подав законопроект 3260 до Верховної Ради, відбулося кілька важливих подій:

Новина 1 — фінансовий комітет з розгляду закону відклали.

Новина 2 — засідання Верховної Ради щодо голосування за «антиколомойскій закон» відклали.

Новина 3 — на наступний же день були зареєстровані три альтернативні законопроекти. «На манежі все ті ж» — Палиця і Дубінський подали альтернативні законопроекти. До них додалася Ольга Василевська-Смаглюк, депутат фракції «Слуга Народу», колишня ведуча каналу 1+1 (відома тим, що назвала епідемію коронавірусу «маркетинговим ходом»).

Це робиться для того, щоб ускладнити і затягнути голосування за закон Шмигаля, оскільки комітет буде зобов’язаний розглянути альтернативні законопроекти. Очевидно, що Коломойський не здається.

Всі ці факти наводять на думку про те, що навіть якщо Зеленському вдасться протягнути закон 3260 через Верховну Раду, і Україна отримає фінансування від МВФ, не факт, що йому вдасться утримати Україну від провалу. Йому не вдається контролювати свою власну партію, що говорити про всю країну, яку роздирають олігархами і війною з РФ.

Очень хороший обзор Марка по ситуации с “антиколомойским” законом. Только со своей обычной занудностью хочу уточнить один момент.

Ключевые нормы проекта не материального права, а процессуального. И именно за формулировки этих статей идет самая жестокая рубка, именно они в альтернативных проектах то выкинуты, то кардинально изменены.

Если суд признает национализацию незаконной, то, ЕСТЕСТВЕННО, бывшие владельцы смогут требовать компенсацию. Это базовое условие неприкосновенности права собственности. И никто не пытается это отменить.

Вопрос в том, как именно и в каком порядке рассматриваются судами подобные вопросы. Согласованный с МВФ проект достаточно детально расписывает процедуру. По ней суд обязан руководствоваться заключениями международных экспертов. аудиторов и т.д., аккредитованных в высших международных финансовых институтах. Бенины же посипаки от Дубинского до Разумкова настаивают на том, что украинский суд сам должен решать, что и как ему рассматривать.

Всем причастным очевидно, что при детальном рассмотрении по понятной процедуре Коломойский не получит нихера. Поэтому так и блокируют процедуру. Обо всем остальном детально у Марка.

Интересный день. Надо записать, чтобы запомнить логику:

1. Страна медленно, но с ненулевым ускорением катится в экономическую пропасть, тесно связанную с дефолтом и прочими вкусностями вроде резкого падения курса гривны;
2. МВФ предлагает нам деньги в обмен на «антиколомойский» закон и рынок земли;
3. Китай, панголин (или не панголин – хрен там разберёшь уже), коронавирус, эпидемия, пандемия, карантин;
4. Падение Украины в пропасть переходит в крутое пике;
5. МВФ делает глубокий вдох и прикрывает глаза на отсутствие рынка земли, предлагая деньги только за «антиколомойский» закон;
6. Группа Коломойского в парламенте открыто заявляет, что дефолт – это хорошо, а «антиколомойский» закон – плохо;
7. Пике украинской экономики перестаёт быть управляемым, корабль сваливается в штопор, ледокол попадает в воздушную яму, мэйдэй, мэйдэй, новэмбэр чарли;
8. МВФ смотрит на это грустно, как бы с неодобрением;
9. Свеженазначенный (с протекцией Зеленского и с радостными воплями группы Коломойского) премьер-министр Шмыгаль внезапно таки вносит в парламент «антиколомойский» закон;
10. Группа Коломойского в «Слуге народа» всячески блокирует этот законопроект, создавая «дубли» и срывая заседание комитета;
11. Ряд депутатов «Слуги народа», видимо понимая, что ледокол «Украина» в воздушной яме – это не очень хорошо и даже, вероятно, где-то плохо, выдает посты про то, что не мешало бы этот «антиколомойский» закон всё-таки принять, потому что Украина как-то поважнее Коломойского будет.
12. Группа Коломойского обвиняет всех депутатов этой группы во всех смертных грехах на всех доступных им каналах.
13. Где-то между всеми этими пунктами бегаем с криками мы и трактор, в смысле «Демсокира» и МВФ, пикетируя, разъясняя, матеря и интригуя.
14. To be continued…

Вроде, ничего не напутал в хронологии.