Чи винен коронавірус в економічній кризі в Україні

Ми вже бачимо спроби списати погіршення економічної ситуації на пандемію коронавірусу. Але ці проблеми проявилися задовго до того, як почалася пандемія.

Криза в економіці почалася не через пандемію коронавірусу, а через неефективну політику влади.

Перші повідомлення з Китаю про випадки коронавірусу надійшли наприкінці грудня минулого, а власне великий сплеск хвороби в Ухані почався в січні.

Пригадаймо, які ж процеси відбувалися в економіці України у той час.

У вересні 2019 року падіння промислового виробництва становило 1,1% порівняно з вереснем 2018-го. У жовтні падіння пришвидшилося до 5%, у листопаді-грудні вже до 7,5-7,7%.

У січні 2020 року вперше з 2015 року знизився ВВП — на 0,5%.

У перших трьох кварталах 2019 року сільське господарство зростало високими темпами. Але з початку IV кварталу і там також почався спад, який триває й у 2020 році.

Державна митна служба нещодавно оприлюднила статистичні дані, які свідчать про кризу в харчовій промисловості України.

• Зокрема, у січні-лютому 2020 року Україна імпортувала вершкового масла у 30 разів більше, ніж за аналогічний період торік. Водночас експорт за кордон навпаки скоротився на 40%.
• Імпорт сирів за січень-лютий був у 2,2 разу більше, ніж за той же час торік, а експорт скоротився на 15%.
• Молока і вершків з-за кордону завезли в 7,5 разу більше, ніж за аналогічний період минулого року, у той час як їх експорт з України скоротився на 20%.

В України було значно більше часу для підготовки до епідемії та вивчення досвіду боротьби з поширенням коронавірусу, ніж мали інші країни. Натомість влада тепер запроваджує безпрецедентні для інших країн екстремальні для економіки та життєдіяльності країни заходи, ефективність яких сумнівна на тлі проваленої роботи з виявлення, контролю та ізоляції груп ризику.

Водночас, на тлі падіння ВВП, проблем в економіці, викликаних як недолугим урядуванням, так і впливом карантинних заходів, влада продовжує роздавати популістичні обіцянки, не підкріплені реальним фінансовим ресурсом.

Так, 16 березня президент Зеленський пообіцяв, що з 1 квітня Кабмін буде готовий виплатити додаткову 1 тис. грн тим, хто має пенсію менше ніж 5 тис. грн, а з 1 травня 2020 року буде здійснено індексацію пенсій.

Підтримка малозабезпечених верств населення, зокрема пенсіонерів, є однією з головних функцій соціальної держави. Однак подібні заяви й обіцянки повинні мати під собою економічне підґрунтя і не бути популістичними. Де влада візьме гроші на ці доплати — невідомо, враховуючи, що уряд Зеленського не спромігся провести індексацію пенсій у березні 2020 року. І це було ще до карантинних заходів, які фактично зупинили економіку.

Згідно з даними ПФУ, загальна кількість пенсіонерів в Україні — 11,3 млн осіб. З них, згідно з даними Пенсійного фонду, лише 11,6% мають пенсію більшу за 5 тис грн. Решта 88,4% — або 10,023 млн осіб — отримують менше 5 тис грн.

Така доплата потребуватиме додаткових видатків з бюджету у розмірі 10,02 млрд грн, або ж збільшення видатків Пенсійного фонду на 26,7%. Якщо ж уряд й президент вирішать зробити таку доплату постійною, це означатиме додаткову потребу у фінансуванні в обсязі 120 млрд грн на рік.

З огляду на те, що бюджет Пенсійного фонду і без таких змін на третину фінансується напряму за рахунок коштів Держбюджету, а також з урахуванням планів щодо запровадження податкових пільг зі сплати ЄСВ на період карантину, це означає, що відповідне збільшення видатків фінансуватиметься також напряму з держбюджету. Оскільки більше їх фінансувати ні з чого. А звідки гроші візьмуться у бюджеті в умовах рецесії — на це запитання ані президент, ані уряд відповіді не мають.