Інших українців нема
На фейсбучних профілях шанувальників ЗЕ вже просторікують про те, що український народ тупий, а влада слабка, саме тому у нас не можуть ввести повноцінний карантин, а біля транспорту стаються скандали з бійками. Мовляв, залізною рукою їх! Штрафами! Ґратами! Вони інакше не розуміють! І пресу з ними так само, аби, падлюка, фейки не розносила! Фейки, перекладаю з зеленої, – це будь-яка інформація, яка не подобається чинній владі.
Особливо смішно, коли пишуть це ті самі люди, які ще нещодавно називали мешканців Нових Санжар мракобісним бидлом, бо «а от ми були в Італії та Іспанії – так там ніякої паніки».
Чому я на це звернув увагу? Ну, по-перше, тому, що ще рік тому у цих самих людей українці були дивовижною, працьовитою, неймовірно позитивною нацією, всі біди якої ставалися виключно через «злочинну владу».
Нині, коли олігархи запросто збираються в кабінеті президента Зеленського, а проблеми народу через рік ЗЕвлади нікуди не поділися – вони погіршилися, шанувальники ЗЕ почали співати іншої. Тепер народ у них – інфантильні дурні, які самі не розуміють свого щастя від сидіння вдома і спостерігання, як тануть останні копійки на тлі платіжок за комуналку та нестримної інфляції. А підприємці – ще й на тлі зростання боргів по податках і картину, як їхні замовники перебігають до ФОПів, які на карантин чхати хотіли. Звідси і тези про «слабку владу».
Шанувальникам ЗЕ вже хочеться крові! До нігтя їх! Всіх на коліна! Не розуміють – штраф! Судячи з усього, думки ці панують не тільки в головах шанувальників ЗЕ, а й серед оточення Зеленського. Тільки так можна пояснити і дивовижний пост на ФБ радника Авакова Варченка про тотальний контроль всього й вся, і ще – бажання прем’єра Шмигаля забрати частину повноважень у Верховної Ради. Хлопчики самі не розуміють, куди лізуть, і до чого це може призвести.
Розумієте, слабкістю не раз дорікали й президенту Порошенко – щоразу, як черговий «Майдан-3», редут, або міхо-майданчик не розганяли жорстко, а терпіли кілька місяців, доки не докипить і не розповзеться сам. Виняток склали акції Міхо Саакашвілі. Але я насмілюся нагадати, що і після ліквідації наметового містечка, і депортації Саакашвілі протестувати вийшли пара сотень людей від сили.
Чому Порошенко так поводився? Ніяк не тому, що він слабий, – слабка людина не стала б мільйонером і не зупинила б російський наступ. Просто Петро Порошенко – досвідчений підприємець. Його бізнес – не банківські операції і не спекуляції з газом, він завжди займався виробництвом чогось. А відтак він усмак насолодився тим, що в Україні керівники називають людським фактором. Наш народ Порошенко дуже гарно знає, бо достатньо бачив його прямо на виробництвах і в офісах, причому в ситуаціях, коли на кону стояли мільйони. Саме тому Порошенко тоді і зараз гарно знає властивість нашого народу – безмежну впертість помножену на болісне почуття власної гідності. В художній літературі цю нашу рису називають гордо – вільнолюбство і незламність. Справді, коли йдеться про захист України від зовнішнього ворога, ця наша риса стає безцінною, але. Коли треба заохотити людину прогресувати і зростати над собою – це лихо і горе. Українець вкрай агресивно сприймає спроби вивести його зі звичної зони комфорту. Зламати цю рису характеру українців вдалося лише більшовикам – через Голодомор. Та й то не у всіх.
Саме тому в Україні не приживаються керівники-диктатори, з ними просто ніхто не хоче працювати. Ідеальний керівник в Україні – це батько-отаман, в міру суворий і в міру справедливий. Такий, що свій авторитет отримує не по праву посади, а завойовує серед працівників.
До чого я це пишу? До того, що нічого у зелених не вийде – їм не вдасться встановити тотальний диктат під прикриттям пандемії. Їм доведеться стикнутися не з прибічниками Порошенка, а з традиційною упертістю самих українців. А в протистоянні з нею вихід буде лише один – до Ростова. Зелені можуть обурюватися цим фактом як хочуть, але мати справу їм доведеться саме з такими українцями.
Бо інших українців нема.
