Щодо нової редакції Загальновійськових Статутів ЗС України. Частина 1

Михайло Забродський
Михайло Забродський

У відповідь на чисельні звернення стосовно ходу опрацювання нової редакції Загальновійськових Статутів ЗС України відкриваю нову лінійку тематичних публікацій. В її рамках будемо говорити про роботу, яка триває, поточне бачення змісту і структури майбутніх Статутів – основних керівних документів для повсякденної діяльності і виконання завдань за призначенням військовим частинами і підрозділами.

Почнемо з того, як саме організована така робота.

Як відомо, виконання обов’язків військової служби, життя і повсякденна діяльність військових частин ЗС України наразі регулюються чотирма основними статутами – Статут внутрішньої служби, Статут гарнізонної і вартової служби, Дисциплінарний статут і Стройовий статут. В рамках загального законотворчого проекту кожен з них буде мати свою подальшу долю.



Про питання Стройового статуту написано вже чимало. Все ж таки, користуючись нагодою, зазначу, що після вступу в дію закону України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про Стройовий статут Збройних Сил України”, з урахуванням нещодавніх пропозицій Офісу Президента стосовно термінів і повноважень Міністерства оборони, всі елементи, які наразі регулюються цим статутом, будуть визначені у відомчому керівному документі МО України, дія якого буде розповсюджуватися на всі “силові” структури, в яких законодавством передбачена військова служба.

Над Статутом внутрішньої служби, як самим змістовним і основним документом, з жовтня 2019 працює міжвідомча робоча група під керівництвом першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. До складу робочої групи входять більше півсотні представників МО України, Генерального штабу ЗС України, Національного університету оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та інших відомств і установ. В роботі групи регулярно приймають участь іноземні стратегічні радники керівництва МОУ і ГШ ЗС України, а також експерти з національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього.

Планом роботи передбачено оприлюднення проекту закону про Статут внутрішньої служби в березні цього року.

Робота над Дисциплінарним статутом і Статутом гарнізонної і вартової служби почнеться пізніше і планується до завершення до кінця року.

В подальшому поговоримо про те, які саме нові принципи і загальні підходи використовуються робочою групою під час опрацювання проекту Статуту внутрішньої служби.

* * *

Як і обіцяв, продовжуємо розмову про роботу над новою редакцією Статуту внутрішньої служби ЗС України.

В основу роботи покладено два основних твердження. По-перше, Статут має створити основу для запровадження цілком нової філософії військової справи. Що це означає на практиці? Всі, хто знайомі з армійським укладом і існуючими вимогами, добре знають, що сучасна редакція Статуту внутрішньої служби ЗС України (а також решти Загальновійськових статутів) є нічим іншим, як перекладом на державну мову статутів Збройних Сил колишнього СРСР. Виняток можуть складати лише деякі зміни, які вносились в цей закон протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років (включно із періодом війни на Сході) за окремими питаннями і без будь якої системності, як говориться, – за вимогою часу. Як писалися і, ще важливіше, як застосовувались на практиці положення Статуту – це тема для окремої розмови.

Зазначу лише те, що не викликає заперечень: той документ створювався для зовсім інших збройних сил, зовсім іншої держави і основні його постулати за часом народжувались в середині/другій половині минулого сторіччя. Провідну роль у визначенні основ військової служби в них грала офіційна державна ідеологія і непорушна віра значною кількості людей в майбутнє світове панування нав’язливих ідей, навіть якщо це панування має бути пронесеним по всьому світі силою зброї.

Що відбулося з основами військової служби після проголошення незалежності Країни в 1991 році? Можливо я засмучу когось із ідеалістів, але вважаю, що не відбулося нічого. Незважаючи на (сумнівні, до речі) зміни у структурі та складі ЗСУ, перехід на державну мову і знаки розрізнення тощо, протягом майже двадцяти п’яти років це залишалася та ж сама частина Радянської Армії, яка дислокувалась на теренах України. Була лише одна серйозна відмінність – вже не існувало держави, для армії якої писалися ці статути і зникла (сподіваємось, навіки!) ідеологічна підложка, яка мала б об’єднувати суспільство загалом і Збройні Сили зокрема. Відповідно втратили значення низка основоположних речей, не говорячи вже про те, що за останні майже три десятиріччя військова справа зробила значні кроки вперед, і не тільки в плані технологій. Закладені в попередній редакції статутів принципи стали, м’яко кажучи, не зовсім сучасними…

Що пропонується нами?

Основою для виконання завдань за призначенням і повсякденної діяльності в ЗС України має стати твердження – військова служба є важливою соціальною функцією, смертельно небезпечною і складною сучасною професією, яка потребує від людини суворого дотримання визначених стандартів, повної самовіддачі і дисциплінованості.

І це – все… Без ідеологічною складової, без політики, без “зсувів” в бік надмірної духовності та підміни понять… Як вам здається? Надтверде і бездушне? Загроза перетворення військовослужбовця на “бездушну машину”?.. Ні!

Єдина ідеологія, яку ми допускаємо в Збройних Силах, – ідеологія і культ професіоналізму; єдина “політика” для Збройних Сил – це політика захисту національних інтересів України силою зброї; єдиний припустимий прояв духовності – це бойовий дух і психологічна готовність військовослужбовців до виконання завдань за призначення

По-друге, на відміну від існуючої практики, чимало положень мають просто зникнути зі Статуту внутрішньої служби. Детальне впорядкування окремих елементів повсякденної діяльності, на наш погляд, не потребує правового регулювання на рівні Закону України і буде делеговане Міністерству оборони України і Головнокомандувачу Збройних Сил. Завдання робочої групи – лише створити під час опрацювання Статуту належні законодавчі основи для розробки відповідних відомчих керівних документів.

Наступного разу детально розглянемо підходи, які застосовує робоча група під час опрацювання проекту Статуту.

Поділитися:
Share

Усі відео