Ни в одном карантине не запрещено думать
Ну хто ж буде сперечатися з необхідністю карантину?
Це як сперечатися з необхідністю копати бліндаж на передовій.
Однак.
У мене є ряд наївних запитань.
Якщо вже я почав порівнювати ситуацію з передовою, скажіть, а у нас є хоч який-небудь план оборони, крім бліндажів?
Пересидіти обстріл в бліндажі – це правильно. А ось сидіти під землею під час повноцінної атаки – навіть не ілюзія безпеки. Це гарантоване очікування кінця.
Скажіть, а що там з планом взагалі?
Які сили і засоби задіяні? Що на флангах, що в тилу?
Обмеження на масові заходи і карантин для школярів і студентів – це добре.
А куди подінуться кілька мільйонів дітей відразу і в цілому по країні? Особливо молодшого віку? Та й старшого, у яких весна буде свербіти в усіх місцях.
Що передбачено для їх батьків? З ким залишити вдома молодших? Як стежити за старшими?
А наскільки будуть захищені діти, які сидять вдома, до яких батьки їдуть в набитому метро і маршрутках? Які проходять через супермаркети по дорозі з роботи, на якій немає карантину?
Якими методами будуть захищати їх батьків в місцях неминучого скупчення?
Що з церквами?
Що з контролем і скасуванням закордонних рейсів?
Що з контролем населення, яке переміщається всередині країни, що знаходиться на карантині?
Що з аеропортами, вокзалами, автовокзалами, в’їздами в міста і всією цією нудною інфраструктурою?
А що там з карантинними койками у лікарнях? А з мобільними карантинними шпиталями?
А з медичними протиепідемічними групами?
А з тест-системами?
А з дезінфекцією?
А з масками, які масово продавали за кордон останні місяці?
А з запасом ліків?
А з запасом продуктів і води на критичний випадок?
А з готовністю силових структур включитися в забезпечення заходів?
А з захистом від вірусу самих силових структур?
А з захистом і забезпеченням воюючою армії?
Що з інструктажем населення? Як берегтися (по пунктах і з кожної праски)? Що робити?
Що не робити? Куди і як звертатися коли захворів?
Що робити, якщо хворий не бажає їхати в карантин?
Як уникнути паніки?
Хто захистить від проявів паніки, якщо умовними Санжарами стане, скажімо, Київ?
Ой, а що з Верховною Радою, в якій «збіговисько» «монобольшості» куди більше 200 чоловік?
Вони встигнуть, не шкодуючи себе, прийняти все, через що ми готові вийти на вулицю?
Або посидять в ізоляторі для загальної гарантованої безпеки?
Хто відповість мені на ці питання? Чому я до цих пір не бачу хоча б часткових відповідей на них?
Хоча б ознак дії?
Хто переконає мене, що необхідні, але непотрібні без інших, заходи вводяться владою з похвальною швидкістю, щоб захистити мене від вірусу?
А не просто щоб захистити себе від мене?
Або танці з карантином – це черговий цирк?
Тому що, якщо немає відповіді на мої запитання, вірус все одно прийде.
Ну, або не він сам, а паніка його імені. Яку старанно гріють вже місяць, без всякої реальної дії. Крім дешевих і трохи огидних шоу з «обсерваціями».
Я готовий до карантину і будь-яких заходів з оборони від вірусу.
Я не готовий до імітації, бо знаю, чим вона закінчується в критичній ситуації.
Думайте, дивіться, задавайте питання, домагайтеся відповідей.
Ні в одному карантині не заборонено думати.
Не бійтесь і не панікуйте. Будьте обережні і розумні.
Бо є зараза гірша і небезпечніша за коронавірус.
І її влаштовує ваша паніка і розпач.
Я вам вот что хочу сообщить, мои дорогие.
С утра выходит мэр Киева Виталий Кличко, который не устаёт рассказывать в интервью о своей застаревшей дружбе с Ермаком, и сообщает, что коронавирус, эпидемия и карантин. По причине коронавируса, эпидемии и карантина, сообщает нам Кличко, будут ограничены массовые мероприятия.
Метро с сотнями тысяч людей в закрытом помещении не закрывается. Вокзалы не закрываются. Аэропорты не закрываются. А массовые мероприятия закрываются. Это нам Кличко сообщает по видео.
Ооооокей.
Дальше выходит Кабинет министров имени Ермака и сообщает нам всем всё то же. Закрывают школы, ВУЗы и массовые мероприятия, превышающие 200 человек. Метро пускай работает, шпайш машт флоу. И Рада, там особо прописано, должна работать (420+ депутатов в закрытом помещении). А митинги всё.
Оооооооокей-2.
А дальше выходит уже не видосик от Кличко, а документик от Кличко. От КГГА, если точнее. И в документике написано, что ограничение на массовые мероприятия уже не 200 человек. А уже оно в Киеве 60 человек. И только тех, «які пройшли термометрію».
А теперь своими словами.
В городе, где подтверждённых случаев заболевания 0 (прописью: ноль), вводится запрет на массовые мероприятия, а на метро не вводится. И на автобусы. И на троллейбусы. И на трамваи. Значит, что этот запрет, вероятно, не призван побеждать эпидемию, которой, кстати, нет, если верить тому же Кабмину. Это значит, что этот запрет должен победить что-то другое. Например, право на массовые протесты.
Я не думаю, что так власть Ермака-Зеленского планирует уменьшить запланированные акции ко Дню добровольца или планирующиеся на следующей неделе изменения в избирательный кодекс в части выборов на Донбассе (это пока слухи, но). Я считаю, что так власть Ермака-Зеленского под предлогом эпидемии (1 заболевший на страну) смотрит, сглотнем ли мы запреты массовых собраний.
Поэтому что я вам могу сказать, дорогие мои мамкины диктаторы.
Хрен вам, а не отмена движей на 14 марта. Надо не больше 200 человек? Окей, будет много колонн по 199 человек. Боимся эпидемии? Так мы будем в масках. Медицинских. Из эпидемиологических соображений.
Тут не Россия. Тут фигня с «пройдите рамку» не сработает. Тут Украина. И у нас тут другая эпидемия. У нас рак власти. Рак системы. Зелёные метастазы поползли.
Придётся вас лечить.
План влади наступний: скористатися заходами безпеки від поширення коронавірусу, заборонити масові заходи, у цей час прийняти спекулятивний, антиукраїнський закон про землю, скасувати закон про українську мову і, можливо, прийняти закон про особливий статус ОРДЛО на постійній основі.
І головне, нічим заперечити необхідність заходів проти поширення коронавірусу. Тому ми вже маємо думати про сучасні форми боротьби для захисту демократії та державності.
Ми маємо вимагати від влади у такому випадку перенесення розгляду питань, які є резонансними у суспільстві. Бо люди все одно вийдуть. У масках. Балаклави називаються.
З позиції лінійної логіки, карантин – це добре.
Просте питання, яких у мене декілька: якщо через три тижні карантину епідемія не зупиниться? “Продлевать будете?” На скільки? До повного припинення епідемії? Скільки часу він зможе тривати?
А якщо “діти не в школі” і “більше трьох не збиратися” не спрацює? (До речі, має хтось інформацію про навчальні заклади, які стали епіцентрами масового зараження?) Тоді його буде посилено до італійсько-китайсько-корейського зразка? А якщо і це не спрацює?
Ми маємо справу із людьми, яким потрібно заробляти гроші, щоб жити. Що буде, коли буде перейдено поріг, за яким перебування в карантині стане фінансово неможливим? Це не потягне за собою соціальний вибух? І якщо це станеться, то не зросте кількість жертв через насильство і втрату контролю над поширенням хвороби. Фінансовий, соціально-психологічний та політичний фактор тут не менш важливий за вірулентність чи контактність.
Карантин можна використати як тимчасовий засіб, але ніхто не зможе цілою державою сидіти в ньому роками. Я не бачу жодної підстави вважати, що епідемія закінчиться в червні. Буде за щастя, якщо коронавірус за допомогою масової вакцинації вдасться взяти під контроль до 2023-2024 років.
Будьмо реалістами, не спрощуймо проблему. Наші зелені більшовики використовуватимуть на повну котушку коронавірус із політичною метою – знищення опонентів і захист від заворушень через економічний провал. Для них коронавірус – це подарунок з неба. Вони за час виграний карантином (якщо він буде виграний) не зроблять нічого. Ось вже який тиждень не можуть тестувальні системи дістати. Тому повернімося в реальність і починаймо готуватися до епідемії з усіма її наслідками самі.
Ми проходимо п’ять стадій прийняття неминучого. Зараз у нас стадія “торгування”. Хто не перейде швиденько до стадії “прийняття”, той…
Більш про це не писатиму, просто дістану цей допис через 40 днів або за рік. Експеримент – це найвища інстанція в суперечці.
