Завчена неспроможність
Ось що заважає нинішній владі повірити в силу країни, якою взялися керувати.
Росія сильніша – значить, її треба задобрювати. Тим більше, якщо можна щось на цьому підзаробити.
Захід має свої інтереси – значить, годі й намагатися у чомусь переконувати його лідерів.
Люди хочуть всього і одразу – тож треба випрошувати аплодисменти, а не працювати на результат, змінюючи країну (не плутати із зміцненням особистої чи групової влади).
Ось це і складає основи капітулянтського порядку денного.
Замість крок за кроком робити реформи (в умовах реальної країни в реальному світі – повільно і з помилками, але домагатися результату), замість денно і нощно працювати з союзниками і партнерами (стверджуючи принцип «нічого про Україну без України»), замість підтримки українського не колоніального культурного продукту (кіно, книги, пісні і багато чого іншого).
За п’ять років Україна звикла до перемог.
Капітулянтський порядок денний, заснований на завченій неспроможності, веде до поразки.
