СРСР здох. Забудьте!

Олександр Костюк
Костюк Олександр

«Ах, как харашо било в СССР! Бєсплатниє квартири, копєєчная квартплата, дружба, піонєрлагєря… І пломбір!»

Так, багатьом, дуже багатьом це досі подобається. «Ходити» на роботу. Бути як всі. Отримувати зарплату «як всі» за те, що ходив, відсиджував і не висовувався. «Получать бєсплатную» квартиру. Не знати і не хотіти знати про смерті, кримінал, катастрофи, епідемії, читати в газеті, що «у нас лучше всєх» і вірити в це. Не думати, не обирати, не відповідати ні за що, навіть за власну долю. Не заздрити тим, хто талановитіші, розумніші, підприємливіші, працьовитіші. Все, що потрібно, – притримуватись «курсу партії», не висовуватись, вміти випити з начальством. Робити кар’єру в партії чи комсомолі. Ідеальний устрій для ідеальних рабів.

Одна біда. Те СРСР, СРСР 70-80-х неможливе в принципі. Просто тому, що та система економіки, виробництва і розподілу нежиттєздатна. Вона як будь яка система рабства не стимулює. Не створює зацікавленості в результатах. Не заохочує таланту, розуму, підприємництва, ризику, пошуку. Скоріше навпаки, ці якості за совка лише шкодили, навіть були небезпечні.”Будь як всі”. Той ідеальний, милий багатьом устрій ідеального державного рабства існував лише за рахунок високих цін на нафту. Існував дуже недовго, був оплачений десятками мільйонів смертей у війнах та концтаборах. І навіть за рахунок нафти та газу існувати вже не міг. Абсолютно не гнучка, не конкурентна, не здатна до розвитку система. Вона мертва. Тільки тому СРСР і здох.



А оці згадки “как харашо било” – це кремлівський обман. Інструмент. Маніпуляція, яка прирівнює колонізацію України, Білорусі чи Казахстану москвою в умах совкового обивателя до відродження такої милої багатьом посередностям системи комфортного рабства СРСР.

От тільки вона, ця система, просто НЕМОЖЛИВА. Вона мертва. І в РФ тієї системи комфортного рабства звичайно ж вже немає. І з приєднанням (не дай, Боже) України до РФ ностальгічне СРСР не настане. Настане лише велике ОРДЛО. Та й то не відразу, а після довгих років війн, крові, чисток, придушення непокірних. Сіра зона. «Подвали», комендантські години, доноси. Москва точно не буде ділитися з вами доходами від нафти та газу. Ніхто точно не дасть вам «високіх пєнсій», «нізкіх таріфов» і «бєсплатних квартір». Їх і в РФ нікому не дають. Ви не будете жити як в Москві. І навіть як в Тамбові не будете. Колонія, використання в якості ресурсу. При чому всіх – україномовних, російськомовних. Москві це байдуже. Російськомовні навіть зручніші, покірливіші.

Саме тому усі ці гарячі суперечки – «вкусний бил пломбір в СССР ілі нєт» – просто не мають сенсу. І тому КОЖЕН, хто ностальгує за трупом совка, хто повторює «какая разніца», «кому мєшают памятнікі», «дайте мнє»,  організовує ОРДЛО для своїх дітей та онуків. І навіть ті, хто кажуть «ето мойо лічноє мнєніє, я даже голосовать нє хожу, я нічого нє рєшаю», вони насправді поширюють заразу. Як під час епідемії грипу.

А кожен політик, журналіст чи блогер, який це пропагує, свідомо веде свій народ у бідність та рабство.

 

Карикатура © Михаи Ларичев

Поділитися:
Share