Це навіть гірше ніж цензура – це невдала на неї пародія

Законопроект про дезінформацію від Бородянського — та сама історія, коли люди спочатку роблять фігню, а потім соромляться відступати.

У претензіях до нього об‘єдналися усі, праві й ліві, “журналістська спільнота” та блогери, що не сіли б на одному гектарі.

Моя головна претензія, як у людини, що присвятила медіа половину свого життя, проста. Цей законопроект просто йде проти часу. Ну, знаєте, як спроби деяких середньовічних Римських Пап своїми буллами заборонити арбалет – бо ж з цією зброєю селянин лицаря б’є, незважаючи на різницю в підготовці та майновому стані. Чи спроби Московської держави боротися з книгодрукуванням.

Так і тут. Законопроектом пропонується встановити “касти” людей, що працюють з інформацією, і контролювати ці касти – аж до посадок. От стало в вас підписників багато – ви вже не пенсіонер чи домогосподарка, а медіа. З окремими правами та обов’язками перед державою та контролюючими органами. Якість наших контролюючих органів нам відома.

Це антисучасно. В сучасному світі навпаки стерлася грань між читачем та медіа. Зникла окрема “каста” журналістів – зникла буквально в мене на очах. І так, це породило безліч проблем. Але це відбулося. Фарш не провертається назад.

Так, мені теж хотілося б мати ефективні засоби боротьби з дезінформацією. Але не такі. Це навіть гірше, ніж цензура – це невдала на неї пародія.

Тому завтра я, як громадянин і як співголова Демократичної Сокири, приєднаюся до акції проти цієї фігні. Партія знамен не збирає, але якщо хочете і підтримуєте – приходьте.
Бо задовбали.