Свій-чужий, або Чому зомбі не грають
Найважливішим в оцінці дій іншої людини є неусвідомлений розподіл за принципом “свій-чужий”. Якщо наша “нижня” частина свідомості за якимось ознаками сприймає людину за “свого”, то ми готові не бачити купу дурні, яку вона творить. Більш того, ми її сприймаємо як велике добро та геніальність. Якщо за “чужого”, то всяка його добра справа нам видаватиметься змовою зі злими намірами. Оце розпізнавання – досвід накопичений людиною за життя. Його формування стартує ще із лона матері та завершується з останнім подихом. Ми збираємо собі в голові розпізнавальні шаблони, а потім порівнюємо з ними кожного.
У цих шаблонів три особисті творці: авторитети (батьки, референтна група, ЛГДи…), масовість та повторюваність. Це трохи шліфується індивідуальним досвідом, але наждачним папером із дуже дрібним зерном.
До речі, пропаганда працює виключно із системою “свій-чужий”. Наприклад, усі ЗМІ без виключення – це пропаганда. Швидше в київському зоопарку з’явиться Єдинорог Зеленського, ніж десь у світі незалежні ЗМІ. Блогери – це також частина пропаганди, яке б біле пальто вони не намагалися на себе нап’ялити. Якщо в тобі глядачі/читачі не розпізнають “свого”, то ти не будеш відомим як журналіст/блогер. Хіба що лише трьом людям – собі, мамі та ще одному такому як ти. Це один бік медальки. А другий бік – журналісти/блогери самі формують маркери розпізнавання. А якщо їм за це ще й платять, то вони служать пропагандистським рупором ідей замовника.
Саме тому, що б не робив Порошенко за своєї каденції, 98% ЗМІ (98% олігархату, який ними володіє) пропускали це через призму “чужого”. Людина, яка впустила в себе ці маркери, всяку його дію сприймала і сприймає як зло.
Бандитська кіноромантика 90-х й початку 2000-х в кіно, музиці та ЗМІ колись зробила Януковича “своїм” для більшої половини українців. Тупа московська попса, примітивні гумористичні шоу та низькопробний ютубівський гумор зробили Зеленського “своїм” для більшості тепер. Тому це нас дії зелених більшовиків можуть шокувати і лише посилювати ненависть та огиду. Для тих, у кого маркери сформовані пострадянською московською попсою він “свій”, рідніший за рідну маму. Усі його дії та риси характеру для цієї категорії громадян свої. Тому, чим більше він і його команда робитиме зашкварів та дурниць, тим міцніший в нього буде рейтинг. Ні платіжки собаками, ні шість відпусток за півроку, ні відверті корупційні дії не сприйматимуться його електоратом як зло. Він для них “свій”, а усе що робить “свій” – добре. Наш мозок до чортиків гнучкий. Він запросто придумає, чому недовиконання бюджету за січень на 24,5% !!! (13,8 млрд грн ) – це супер.
Система свій-чужий настільки міцно та глибоко сидить в кожному з нас, що я не певен, чи можливо отримати над цим контроль. Однак це слід визнати та діяти відповідно до нього. Якщо пропаганда міняє настройку “свій-чужий”, то єдине, що можна зробити, це отримати контроль над пропагандою. А у який спосіб, то вже дванадцята історія для іншого допису.
