Ми рятуємо Росію
Стає все більше зрозуміло, про що домовився президент Зеленський з російським лідером в межах зустрічі в Норманському форматі. Американський «Форбс» видав статтю, де описав, до яких наслідків призведе замирення «Нафтогазу» і «Газпрому», яке відбулося щойно. Якщо коротко – ми самі, власними руками, після 6 років війни і тисяч загиблих, зберегли для «Газпрому» європейський ринок. Після замирення «Газпрому» і «Нафтогазу» американський закон про європейську газову безпеку, по факту, втратив свою актуальність.
Після угод між «Нафтогазом» і «Газпромом» Україна перетворюється на крупного експортера російського газу. Відтак всі заклики до європейських країн обмежити закупівлю російського газу і тим не підтримувати країну, що здійснює агресію проти України, стануть закликами бити по економіці самої ж України. Йтиметься майже про 10% українського бюджету.
Закон про європейську газову безпеку став реакцією на військову та економічну агресію Москви проти України, але тепер дотримуватися його нема ніякого сенсу – «Нафтогаз» сам домовляється з «Газпромом» і тим дає право європейцям робити те саме. Ба більше. Замирення української і російської газових компаній обов’язково буде використане чиновниками ЄС в переговорах з США, щодо санкцій проти будівництва Північного потоку-2. Доречне питання – навіщо США захищати Україну, якщо вона не захищає себе сама?
Європі не вперше доводиться мати конфлікт зі Штатами через енергетичні питання. Суддя Нью-Йорка раніше на 8,9 мільярдів доларів оштрафував французький банк BNP Paribas за порушення санкцій щодо Ірану у 2015 році. Проблеми з США мала французька Total, яка також колись інвестувала величезні кошти в розробку нафти в Ірані. Варто нагадати, що Total – давній партнер «Газпрому» і співвласник низки російських газових компаній. Очевидно, таким корпораціям санкції США проти Північного потоку не потрібні. Йдеться у першу чергу про французьку Engie і британську Royal Dutch Shell, які вже є членами консорціуму з будівництва Північного потоку.
Варто пригадати, що ініціаторами та учасниками зустрічі в Норманському форматі були президент Франці Макрон та канцлер Німеччини Меркель, і їхній інтерес цілком зрозумілий. Вони мусять відстоювати інтереси своїх компаній, і повернення російського ринку для них в першу чергу – бізнес і покращення економік їхніх країн. Газові проекти їхніх фірм з «Газпромом» – так само. Кожен відстоює свої інтереси, в той час як Україна відстоює чомусь чужі.
Справа в тому, що проекти європейських компаній з «Газпромом» є прямими конкурентами поставкам в Європу скрапленого газу з США. Головним аргументом за цей проект була як раз агресивна політика Росії та енергетична безпека Європи. Структури ЄС не надто полюбляють ставати залежними від Штатів, плюс умови Росії для Європи об’єктивно вигідніші. Але те, що вигідно Європі, вочевидь не вигідно нам. Маючи такі важелі тиску на Москву як третій енергопакет ЄС (за ним Москва не зможе наповнити свої «потоки» більше ніж на 50%) і як перспектива суду на $12 мільярдів тощо, Україна могла б спільно з США тиснути і на Росію, і на Європу. Відстоювати свої інтереси. Ба більше, в часи президента Порошенка ми як раз і бачили таку державницьку політику, наріжним каменем якої було: «Україна понад усе».
Але зараз все змінилося. У нас тепер при владі не державники – у нас нові обличчя. Україна не просто зливає свої інтереси – вона ще й сама рятує країну, яка принесла на нашу землю війну. Як там? «Неважливо, в кого ти купуєш газ, якщо він освітлений і заасфальтований»?
Нічого не зробиш. Кожен народ отримує тих керівників, на яких заслуговує.
